Julia Samartzis

Вони дивились на руїни абатства в Вітбі, де проходила практика по гербології. Десь у тумані за цими стінами жила легенда про Дракулу….
Ньют довго мовчав.
— Мене колись попросили піти з Хогвартсу….. — тихо сказав
Ньют. — Я був не потрібен. А тепер раптом... я знову потрібен?
Рігор Мортіс не відводив погляду від руїн.
— Я знаю про цю ситуацію, — спокійно сказав він. — Подвійні стандарти. Для себе — нескінченні виправдання. Для інших — безкомпромісний вирок. Але Северус не з таких.
Пауза.
— Северус Снейп не використовує подібні маніпуляції: спроби викликати почуття провини, змусити виправдовуватися чи постійно доводити відданість системі. Він застосовує до себе ті самі стандарти, яких вимагає від інших. Усе, що було до нього — не про справедливість... Це про переконання, що світ має обертатися навколо однієї людини.
Рігор Мортіс мав на увазі Фініаса Нігелуса Блека, одного з найменш улюблених директорів в історії школи.
Ньют тихо видихнув:
— Я завжди обирав істинну картину подій...
— І саме тому ти став незручним, — відповів Рігор Мортіс. — Бо істина не підлаштовуються під те, ким він хотів здаватися.

Вітер пройшовся над Вітбі, і абатство залишалося мовчазним свідком того, як швидко «непотрібний» стає «необхідним», якщо це комусь вигідно.