Julia Samartzis

Є люди, які з дитинства вчаться не помічати власної сили. Седрік не був одним з них.
Він знав, що на нього дивляться. Знав, що його присутність змінює атмосферу в кімнаті.
Чоловіки затримували на ньому погляд довше, ніж дозволяла звичайна ввічливість, і Седрік це помічав. Він не був наївним.
Він знав, ким він є.
В моїй історії Седрік Дігорі — гей ( вибач, Чо Чанг 😎).
Він був гарний, темнорусий, білошкірий і знав, що подобається чоловікам.
Але знати — не означає бути готовим. У сімнадцять років він ще тільки вчився розуміти, що робити з цією увагою, з цими поглядами, з тією силою, яку він мав над іншими людьми...
Бо краса — це не завжди подарунок. Іноді це тягар, який змушує тебе бачити в людях не захоплення, а їхні очікування.
Седрік не хотів бути просто красивим хлопцем, на якого дивляться. Він хотів, щоб за цим образом хтось побачив людину. Так, він був ще такий молодий!… Але вже достатньо дорослий, щоб знати: його життя не повинно належати чужим уявленням про нього.
І цього разу його історія тільки починається.

#cedricdiggory