Instagram story viewer> @alina.agirman> Posts

Alina Agirman | Travel & Online Business

@alina.agirman

154

followers

47

following

💛💙🌍Від IT-карʼєри до lifestyle свободи
💻Ділюся досвідом онлайн тревел-бізнесу
✈️🛳️ Показую світ своїми очима
🎓ICF coach | ex Lead IT Recruiter

POSTS STORIES REELS

Мене звати Аліна. І це історія про новий розділ мого життя.
Я була в IT 11 років.

Останні 8,5 років — в одній компанії.

Тімлід, сіньйор-рекрутер, топ перформер.

Я лідила команду, навчала з нуля, онбордила нових колег, закривала складні позиції, працювала з C-level і реально любила те, що роблю.

Поки одного дня я не втратила роботу.

Без “підготовки”, без плавного переходу, без відчуття, що ти хоч щось контролюєш.

І найцікавіше навіть не сам факт звільнення.

А те, що в той день я все одно:
— закривала задачі;
— передавала процеси;
— мала десятки зізвонів;
— допомагала команді;
— працювала до 2 ночі, щоб залишити все максимально правильно.

До речі, навіть у наступні тижні я ще закрила 2 позиції.

Бо я така людина.

Якщо беру відповідальність — доводжу до кінця.

Я багато вкладала в роботу, команду, результати і компанію в цілому.

Але саме цей момент змусив мене зупинитися.

Тоді я зрозуміла:
робота займала занадто багато місця в моєму житті.

Тому я свідомо взяла паузу після великого професійного етапу.

Був час порефлексувати, переосмислити, відновитися і повернути собі те, на що часто не вистачало часу через постійну залученість у роботу: більше простору для себе, рідних і близьких, подорожей і нового досвіду.

З цього моменту почався мій новий шлях.

Не різкий. Не ідеальний. Але мій.

🌍 Сьогодні я будую життя, де є місце для свободи, подорожей і нових можливостей.

Я буду ділитися тут своїм шляхом: від IT-кар’єри до нового напряму і тим, як вписати роботу у своє життя, а не життя у роботу. by @alina.agirman

Озираючись назад, я зрозуміла одну річ.

Деякі найважливіші рішення у моєму житті я прийняла не тому, що мала ідеальний план.

А тому, що довірилася.

Людині.

Собі.

Відчуттю, що варто хоча б спробувати.

Раніше мені завжди хотілося все прорахувати.

Знати наперед, чи точно вийде.

Чи варто ризикувати.

Чи буде це правильним рішенням.

Але життя дуже рідко дає такі гарантії.

Іноді воно просто знайомить нас із людьми.

Випадково.

Ненадовго.

А іноді саме ці знайомства змінюють набагато більше, ніж ми могли уявити.

Так сталося і зі мною.

Одна така зустріч згодом відкрила для мене зовсім новий напрям, про який я навіть не думала.

Тоді я ще не знала, наскільки сильно це рішення змінить моє життя.

Іноді саме так і починаються найбільші зміни.

Не з геніального плану.

А з довіри.🤍 by @alina.agirman

Після мого попереднього поста про довіру хочу розповісти, куди вона мене привела.

Історія почалася з однієї людини.

На початку пандемії я підписалася на коуча за рекомендацією подруги.

Не шукала нову професію.
Не будувала планів ставати коучем.

Просто спостерігала.

Слухала ефіри.
Читала сторіз.
Дивилася на її шлях.

Згодом вона приєдналася до туристичного клубу і почала ділитися цим напрямом, і своїми результатами.

А я знову просто спостерігала.

У якийсь момент вона написала, що їй зовсім трохи не вистачає до нового рангу, і я вирішила допомогти їй його закрити.

Чесно?

На той момент я навіть не думала про круїзний вид відпочинку.
І точно не шукала додатковий бізнес.

Я просто довіряла людині.

Так у мене з’явився власний туристичний рахунок.

А вже потім я почала розбиратися глибше.

І поступово зрозуміла, що тут набагато більше, ніж просто подорожі.

А найцікавіше — ця ж людина свого часу порадила мені університет по коучингу.

Тобто два абсолютно різні напрями, які сьогодні стали важливою частиною мого життя, почалися з однієї людини.

Іноді навіть не помічаєш, наскільки сильно одна людина може вплинути на твій подальший шлях.🤍 by @alina.agirman

Вечір, який хотілося залишити тут 🌅🤍 by @alina.agirman

Можна жити в місті з населенням у мільйони людей і при цьому іноді почуватися дуже самотньо.

Після переїзду до Стамбула в мене було багато спілкування.

Дзвінки.

Команда.

Клієнти.

Десятки Zoom-ів.

Але майже все це спілкування залишалося в межах роботи.

І коли закінчувався останній Zoom, а я закривала ноутбук…

ставало дуже тихо.

Мої близькі, друзі, звичне коло спілкування залишилися в Україні.

У Стамбулі я ходила раз на тиждень на йогу до україночки в іншій частині міста.

Іноді були сніданки чи зустрічі.

Але Стамбул величезний.

Усі живуть у різних районах.

І те саме щоденне живе спілкування, до якого я звикла вдома, тут побудувати виявилося не так просто.

Саме тоді я зрозуміла, що мені дуже бракує життя поза роботою.

І саме в цей період у моєму житті з’явився коучинг.

Я пішла вчитися.

Це була сертифікаційна програма за стандартами ICF (International Coaching Federation) — понад 200 годин навчання.

Дуже швидко я зрозуміла:

це набагато більше, ніж просто нова освіта.

Більше року після роботи 2–3 рази на тиждень я знову відкривала ноутбук.

Але тепер уже не для робочих зустрічей.

Дві години навчання.

Українською.

З людьми, які дуже швидко стали для мене чимось більшим, ніж просто одногрупники.

Це було нове ком’юніті.

Нові люди.

Нові розмови.

І зовсім новий погляд на себе.

А ще — величезна кількість знань про те, як ми думаємо, відчуваємо, приймаємо рішення і будуємо стосунки.

Пам’ятаю, як тоді подумала:

«Чому цього не вчать ще в школі?» 😅

Згодом я почала помічати, як ці знання природно приходять і в мою роботу.

Вони допомагали мені краще чути людей.

Будувати глибшу комунікацію з командою.

Проводити коучингові сесії для своєї команди і колег.

А ще — вони дуже змінили мене саму.

Саме тоді я вперше зрозуміла, що можу бути корисною людям не лише як рекрутер.

А й ставити правильні запитання, після яких люди знаходять власні відповіді.

Так до звичної «Аліни з IT» додалася ще одна частина мене.

Coach. 🤍

І, мабуть, саме ця частина змінила мене найбільше. 🤍 by @alina.agirman

Мабуть, саме за це я так люблю круїзи.

За можливість прожити маленьке життя в кожному місті.

Зранку ти ще гуляєш його вуличками, п’єш каву, відкриваєш нові місця…

А ввечері вже дивишся, як воно повільно зникає за горизонтом.

І знаєш, що попереду — ще одна нова історія 🤍🛳️ by @alina.agirman

Є одна річ, про яку я майже ніколи не говорила.

Коли я переїхала до Туреччини, я втратила набагато більше, ніж просто звичне життя.

В Україні я була Аліною Гриценко.

Мене знали.

Мені довіряли.

До мене приходили за порадою, на мене рівнялися, для когось я була role model.

Я роками будувала своє професійне ім’я.

Настільки, що навіть після одруження не змінила прізвище у LinkedIn.

Не тому, що не любила нове.

А тому, що ім’я Alina Grytsenko вже стало моїм професійним брендом.

Мене знали саме так.

І це не все. Ще я дуже добре пам’ятаю це дивне відчуття:

«Вдома я була кимось. У новій країні — ніби ніхто».

Там немає твоєї репутації.

Ніхто не знає, через що ти пройшла і чого досягла.

Я тоді вперше відчула, що всі наші статуси можуть залишитися в іншій країні.

Через кілька років життя зробило ще один несподіваний поворот.

Закінчився великий професійний етап, з яким я багато років себе асоціювала.

І разом із ним я ніби втратила частину своєї ідентичності.

Але з часом зрозуміла:

якщо життя вже відкриває новий розділ…

Можливо, настав час перестати ховатися за своїм минулим.

Так народжується новий етап.

Нове ім’я.

Новий особистий бренд.

І найголовніше — тепер я хочу, щоб мене знали не лише за професією.

А за людиною, якою я є.

Мабуть, саме тому ця сторінка взагалі з’явилася.

Ласкаво прошу в новий розділ моєї історії.

І цього разу — під новим ім’ям. 🤍 by @alina.agirman

Не все в подорожах відбувається за сценарієм 😂🦪 by @alina.agirman

Іноді завершення одного етапу стає початком зовсім іншого життя.

Я навіть не уявляла, наскільки сильно за останній рік зміниться мій погляд на багато речей.

Не тому, що я цього спеціально шукала.

А тому, що почала частіше говорити новому «так».

Після першого посту багато хто написав мені слова підтримки ❤️

І я зрозуміла, що хочу поділитися ще однією важливою думкою.

Після завершення того етапу змінилося не лише моє професійне життя.

Поступово почала змінюватися я.

Колись, коли я їхала у подорож, зі мною завжди їхала ще одна річ — робота.

І навіть у найкрасивіших місцях зі мною був телефон, доступ до чатів, пошти, переписок.

Я дуже любила свою роботу.

Я любила те, що створювала, людей поруч і ті результати, яких ми досягали.

Але в якийсь момент зрозуміла: я настільки звикла бути відповідальною за все, що не завжди дозволяла собі просто бути в моменті.

Колись мені здавалося, що свобода — це те, що приходить після наступного досягнення.

Ще одна сходинка.
Ще вища зарплата.
Ще один результат.

І я справді багато досягала, отримувала від цього енергію і любила цей шлях.

Але з часом зрозуміла: досягнення — це лише частина життя, а не все життя.

Сьогодні для мене важливо не тільки рухатися вперед, а й помічати моменти по дорозі.

Бути присутньою у подорожах.
Бути поруч із близькими.
Давати собі час на новий досвід.

Мабуть, найбільша зміна — я почала більше цінувати моменти, які неможливо поставити в календар, виміряти результатом чи додати до списку досягнень.

Іноді саме в таких моментах і відбуваються найважливіші зміни 🤍 by @alina.agirman

Іноді життя приводить нас у місця, про які ми навіть не думали.
Кілька років тому я не уявляла, що буду зустрічати захід сонця посеред моря🛳️🌅
І це одна з причин, чому я люблю говорити новому «так»🤍 by @alina.agirman