Instagram story viewer> @lili_rozh> Posts

Lilia Rozhniv

@lili_rozh

960

followers

1746

following

Blessed in maternity💕
Translator🐞
Dreamer & esthete🌹
Living the best version of my life💜

POSTS STORIES REELS

29.03.2026
Як за день прожити тиждень?!
Виїжджаєш з Києва о 16:30, приїжджаєш в Івано-Франківськ о 5-й, завдяки переводу годинника, стоїш перед зачиненим вокзалом, бо тривога, підбираєш чуже таксі на 50грн дешевше, бо замовники не відповідають на дзвінки і їдеш по тій самій адресі до друзів сімʼї - @lili_rozh
Спиш годинку на кухні, снідаєш і до драмтеатру, там точка збору їхати на полонину Кукул - дивитися на крокуси разом з @edelweiss_family !
Так просто! Одноденний тур з @edelweiss_family - легко, весело, з турботою і комфортом.
Провідник Дмитро - рятувальник з аптечкою, тож всі в надійних руках.
Весь день мряка, мілкий дощ, під ногами - багно, на горі - сніг, туман, закриті крокуси, в один бік близько 9км., але нам нічого не завадило отримати задоволення, ми ж туристи!
Навіть встигли заблукати з @lili_rozh 🤣🤣🤣
Обігнали більшу частину групи, Ліля впала, поки витиралися, наша група зрізала, обігнавши нас, тож ми стали позаду всих 🤣🤣🤣
Це було смішно) Коли Дмитро дзвонив і запитував: де ми і що бачимо?
- В лісі, смереки 🤣
Та ми були дуже близько і Дмитро не давав можливості загубитися)))
Так цікаво було: ще вчора в Києві, сьогодні - Івано-Франківськ, Яремче,Микуличин, Татарів, Ворохта, полонина Кукул і назад)
Дякую групі за компанію і настрій, дякую @edelweiss_family за чудовий тур і доступну вартість, дякую @lili_rozh за душевність і собі, за те, що все придумала і здійснила 😘

P.S.: доця запитувала: що таке «багно»? 🤣🤣🤣
#карпати #кукул #кукул2026 #крокуси by @lili_rozh

І попри війну, всі біди, страхи за майбутнє, життя точно варте того, аби воно продовжувалось... by @lili_rozh

35...
Хочеться вірити, що я лише на пів шляху.
Хочеться вірити, що найкраще все таки yet to come.
Хочеться вірити, що світло переможе темряву.
Хочеться просто вірити.
Просто жити.
Любити.

Дякую Богу й ЗСУ! by @lili_rozh

Тут могло би бути купа тексту, але він ніщо...
Пам'ятати, постійно нагадувати собі і воліти до помсти...
Не толерувати нічого й нікого, хто хоч якось пов'язаний з ними...
І мстити як можеш, до поки ти ходиш по землі всіяній кістками тих, хто помер найгіршою смертю з їх вини...
#помстимосязакожного #голодором by @lili_rozh

П'ять місяців війни.
П'ять місяців, як я не була вдома.
П'ять місяців, як ми вже ніколи не будемо тими, ким були.
П'ять місяців, як я щовечора промовляю ту саму молитву прокляття.

Заплати їм, Господи, сповна
Тим, хто жадає крові ближнього,
Замість хліба й вина.

Тим, хто заздрість і злобу свою
Не випалює, Боже, в чесним бою.

Тим, хто несе розруху і смерть
Заплати їм, Господи, ущерть.

Тим, хто віддає накази злочинні,
Хай щоночі сняться вбиті діти невинні.

Тим, впивається люттю й заздістю,
Не дай, мій Боже, стрітися з старістю.

Тим, хто забрав у нас дні тихі, погідні,
Нехай їх, Боже, не діждуться рідні.

Усім, хто не чує за собою провину,
Готуй їм, Боже, сиру домовину.

©, літо 2022.

#українапонадусе #славаукраїні #славаЗСУ #нашарусофобіянедостатня #русняхуйня by @lili_rozh

Десь з рік тому, а може навіть трохи більше мені приснилася війна.

По чорній як ніч розораній ріллі бігло багато людей, а над ними летіли літаки і скидали бомби. Сон був настільки реалістичний, що я буквально відчувала, як мої ноги вгрузали в сиру землю. Було страшно до спазму в животі. У тому сні мені було так страшно, що коли я почула перші вибухи в Києві, налякалася менше.

Я дуже вірю в сни... але чомусь у той не повірила, чи не захотіла... А може як захисна реакція загнала його ще глибше в підсвідоме...

Не пам'ятаю, чим той сон скінчився, лиш в пам'яті зарубцювалося, що на тому полі лишилося лежати багато людей.

Зараз я дуже чекаю на світлий сон.
І додаю хоч би по маленькому промінчику світла в кожен свій день.

Хочеться, що б наша чорна рілля ізорана більше ніколи не засівалася кулями, не була білим тілом волочена й кров'ю сполощена...

З вірою в нашу перемогу і мирне, світле майбутнє наших дітей. by @lili_rozh

Щоб весело було всім, по своєму говорім, По вкраїнськи помолись і співати знов берись: Ісусе на сіні, дай щастя Вкраїні, Боже, Боже, Боже долю дай!

Христос Рождається! Славімо Його! by @lili_rozh

Як дивний сон, що будить серед ночі
Як птах сполоханий, що б'ється у вікно
Моя душа забуть твою не хоче
Хоч стільки весен вже по тобі відгуло...

Бо ти мені пригадуєшся всім!
Опалим прілим листям при дорозі,
Дівчам малим, котре дзвенить ім'ям твоїм
І яблуками, що померзли на морозі...

Словами, що зневіра - тяжкий гріх.
У вицвілій заквітчаній хустині...
І добрій звичці цілувати хліб,
Яку я не забула і понині.

Давно не родить яблуня стара,
І вітер не колише щедрі віти.
Ніхто не скаже, що дарма жила,
Якщо і досі пам'ятають діти.
© 2021.

#пишусобі #віршіукраїнською #поезіяукраїнською
#поезія
#трохипоезіїнікомунезашкодить #вірші by @lili_rozh

Я любила читати змалечку…
Пам'ятаю, як на літніх канікулах по кілька годин просиджувала під зачиненими дверми сільської бібліотеки в надії, що із-за рогу зараз вийде наша бібліотекарка Оксана. Але вона, як кожна порядна сільська ґаздиня, у літню пору мала куди важливіші справи, ніж нидіти в бібліотеці, куди заглядали хіба що діти й миші.

Потім, коли я була в 10 класі, нам як сніг на голову звалилася далека родичка – Марина. Приїхала до нас кудись із далеку – разом з усіма своїми пожитками. А серед них ціла бібліотека – сила книжок, скиданих у старі покривала й зав'язаних у великі клунки. Ті клунки простояли в нашому коридорі цілісіньке літо, забарикадувавши прохід на другий поверх. І то було моє найкраще літо – я тоді перечитала всю класику зарубіжної літератури. Але в один день Марина зникла так само раптово, як і з'явилась, залишивши нам по собі на згадку лише два набивні коври й старе пальто. А я не раз думала, краще б книжки залишила…

Коли народилися Яринка й трохи підросла, у мене з'явилася цілісінька година легального читання перед сном. І так у моєму житті з'явився @stary_lev Спочатку несміливо – кілька картонок для найменших, далі вімельбухи, казочки, історії та віршики, віршики, віршики! Літні, осінні, зимові – у нашій колекції бракує лише весняних, тому чекаємо з нетерпінням!
З часом у нас завелася сімейна традиція: у неділю заходити в улюблену книгарню-кав'ярню Старого Лева на Сковороди. Беру собі капучино, американо для Макса і чашку теплого молока для Яринки. Сідаю за улюблений столик біля вікна, і дивлюся як Яринка досягає книжки з нижніх полиць... І так добре стає від того, що більше не треба сидіти на порозі перед зачиненими дверима, і що в наших дітей будуть інші, кращі спогади…
Я пам'ятаю уривки зі своїх дитячих книг, окремі малюнки, збляклі образи й окремих персонажів… Часто шукаю їх на книжкових барахолках, так ніби чарівний портал, який хоч на хвильку перенесе мене в дитинство.

Видавництво Старого Лева цьогоріч святкує 20 років! І проводить цікавий конкурс, даруючи всім охочим можливість виграти ще більше чудових книжечок.

#я_і_старий_лев #20років_ВСЛ #Видавництво_Старого_Лева #День_народження_ВСЛ #мояЯся #читаємоукраїнською by @lili_rozh

ФІЛЬТРУЙ КОНТЕНТ, бо контент фільтрує ТЕБЕ!
А точніше шліфує! А іноді так тонко й вміло, що ти сам того не помічаєш.
Ніколи не задумувались, чому діти, які росли в одній країні в приблизно тих самих економічно-соціальних умовах - їли однакові іриски Киць-киць чи носили точнісінько такі самі червоні лакові мешти з бантиком - виросли такими різними?
Бо росли в різному оточенні, інформаційному середовищі. Їм читали різні казки, і хтось слухав Оксану Білозір (українкою я народилася), а хтось Леонтєва.
Тому зараз є ті, кому все це байдуже, кому #какаяразница, а я ті, кому болить...
Соцмережі вже давно стали набагато потужнішими засобами впливу за телебачення чи друковані видання. І це факт. А основна їх аудиторія молодь віком до 24. І в цьому моя основна печаль...

#фільтруйконтент by @lili_rozh

Вже видзвонює осінь журавлиним ключем
І молочним туманом сповиває світанок,
Омиває жоржини холодним дощем
Ніжно пестить теплом наостанок.

Не кажи, ніби осінь - то ще не про нас,
Наші весни недавно шуміли
Закружляв нас у вихорі час
І ми стали по-осінньому зрілі.

Я накину на плечі теплих споминів шаль,
Як гріхи відпущу всі невтілені мрії
І собі присягну не вдивлятись у даль,
Не плекати даремні надії.

Неквапливо ввійду в тої осені сад
І тебе поманю за собою...
Не спішу відтепер озиратись назад,
Ані тихо плисти за водою.

Бо з тобою і зими мені не страшні,
Ані бурі чи виклики долі.
Я з тобою - ніби в теплім плащі,
Із якого не хочеш на волю.
©, 2021.

#пишусобі #писанина
#віршіукраїнською #поезіяукраїнською #любовналірика #осіньтепла by @lili_rozh

У холодну пору найліпше гріють обійми...💔
Не мерзніть цієї осени!
#мояЯся #ураганЯринка #маминадонечка by @lili_rozh