ᴹᴬᴿᵀᴬ

Я обіцяла, що напишу про тебе довгий пост.
Зазвичай я цього не роблю — не пишу довгих текстів в інстаграмі, бо люблю тримати своє при собі. Берегти, як зіницю ока. Так, як ми берегли тебе. Ти був тією стабільністю і опорою, яка зігрівала серце в найхолодніші дні й у найважчі часи. Я знала, що ти є, що ти вдома — а значить, усе буде добре.

26.08.2025 ти пішов від нас у кращий котячий світ. Після 18 років любові, невимовної радості й щастя прийшли інші відчуття. Сум і горе не відпускають. Щемить у серці, коли пишу, бо любов до тебе була цілим всесвітом.

Я ніколи не забуду твої великі зелені очі, блискучу сіреньку шерсть, витончені лапки, які так часто потрапляли в обʼєктив. Ти грався до останнього. Ти любив життя і вчив нас цього.

Памʼятаю, як колись подумала написати книжку «Чого мене навчив мій кіт», бо навчив ти мене дуже багато. Разом із тобою ми пізнавали світ. Ми слухали класичну музику, малювали, читали, робили йогу. Ти вигадував із нами новорічні концерти, святкував важливі дати й любив нишком підкрадатися до маминого яблучного пирога. Ти любив суші й завжди сідав за стіл разом із нами. Ти любив красу й заходи сонця. Ти любив нас, а ми — тебе!

Усі ігри, які ми з тобою грали, дарували стільки радості, що я пронесу її крізь усе життя. Як і памʼять про тебе. Ти житимеш вічно в моєму серці.

Літай на хмаринках, мій Яшулька! Дякую, що ти був із нами! 🩶🐈‍⬛💚