Маргарита | Фотограф Дніпро

Для мене ця серія про сліпу участь.
Про вечері, де все ніби красиво: келихи, червоні сукні, посмішки. Але десь усередині тиша, яку ніхто не слухає.

Вона на межі еротизму, абсурду й сучасного мистецтва, чистота і гріх, контроль і спокуса, споживання фізичне й емоційне.

Про те, як ми часто повторюємо дії, не замислюючись. П’ємо, гуляємо, підтримуємо розмови, але не бачимо ані інших, ані себе.
Пов’язки на очах не про сліпоту, а про небажання бачити.

Серед них є та, що веде вона впевнена, що знає, куди й навіщо. Решта йде за нею, слухняно.
І все закінчується там, де контроль змінюється виснаженням руками, що тягнуться до столу, і тілами, які падають, не витримавши напруги.

ЦЕ ІСТОРІЯ ПРО ДОМІНАЦІЮ І ПІДКОРУ, ПРО ІЛЮЗІЮ ВИБОРУ Й ПРО ТЕ, ЯК ЧАСТО МИ СТАЄМО ЧАСТИНОЮ ГРИ, НАВІТЬ НЕ ПОМІЧАЮЧИ, ЩО ВОНА ВЖЕ ПОЧАЛАСЯ.

А що бачиш ти?