ᴠɪᴄᴛᴏʀɪᴀ ᴋᴀᴄʜᴍᴀʀ – MARKETER

Хочу, щоб ви прочитали вірш поета, який жив у сусідній кімнаті в гуртожитку. Цей вірш один з улюблених - такий простий, трепетний і вразливо-чоловічий. Я часто його перечитую.

він мене надихнув на написання свого вірша-присвяти (колись вам теж покажу). А поки… повідчувайте зі мною

***
господи може я запізнився?
ні?
тоді порадь як докричатися до неї
крізь усіх цих чоловіків які були до?
які слова говорити
аби мене почула
крізь усі спричинені ними образи?
аби повірила
що прийшов із миром
яку не вмикати музику?
як не торкатися волосся
аби не збудити котрийсь зі страхів?
як не дивитися
стоячи біля дверей
бажаючи їй на добраніч?
як не дихати аби не сполохати її
зненацька лежачи поруч
чуючи як вона спить
дивлячись
як посміхається до когось
(може навіть до мене?)
звідти – зі сну – сюди?
господи
які цілувати рани?
які цілувати двічі?

Іван Непокора

• Share To:
• Twitter
• Reddit
• Line
• Snap