Kateryna Drobot 🇺🇦

Ця відпустка була для мене про людей.

Про натовпи людей на вулицях Валенсії, від яких я перші два дні ховалась у парку, а наступні два — біля моря. Що вже непогано.

А ще — про своїх людей, з якими вдалося побачитись і провести час. А це безцінно в наші часи.

Один день у Валенсії взагалі змусив задуматися, чи я точно в Іспанії…

Пообідати із @sofiux та Майєю в українському суші-кафе, того ж дня поїхати на вечерю до @alina_glbv , Міші та Міллі. А ввечері назад до готелю мене віз на таксі Павло, який наприкінці поїздки сказав: «Будь ласка».

Перепрошую. Це що, Валенсійський район Закарпатської області? 😅

На зворотному шляху в Будапешті ще й вдалося погостювати у @hi.xenia з Уільямом і нарешті познайомитися з Костіком!

Наші люди всюди.

Від цього водночас і сумно, і радісно.

Сумно, бо більшість моїх друзів за кордоном опинилися там не тому, що мріяли про це все своє життя, а тому, що поїхали від війни. Часто — заради безпеки дітей.

Радісно, бо, здається, я можу приїхати в будь-який куточок світу й побачитися зі «своїми», почути рідну солов’їну та прихиститися на пару ночей, огорнута справжньою українською гостинністю ❤️