Instagram story viewer> @bifmag> Posts

Bird in Flight

@bifmag

14.6K

followers

330

following

photography and visual culture
Ukraine
Щоб прочитати матеріал, перейдіть за першим посиланням та натисніть на зображення посту

POSTS STORIES REELS TAGGED

Перші «лабубу», значки, ікони, картини та вуличні музиканти на Андріївському узвозі в обʼєктиві Михайла Палінчака–старшого, 1987 та 1989 роки.

📸🎞️: @bifmag taken in Андріївський Узвіз by @bifmag

2k

6

a year ago

Одеса, пляж «Дельфін». Червень 2024.

Фото: Ігор Гора @ingvar3000 by @bifmag

996

8

2 years ago

Війни неоднозначно впливають на диких тварин: одні гинуть та опиняються під загрозою повного зникнення виду, інші, навпаки, збільшують свою популяцію. Бо крім очевидної небезпеки від мін і снарядів є ще безліч факторів, що впливають на життя ведмедів, вовків, лисиць та інших представників фауни. Розповідаємо, що зараз відбувається з дикими тваринами в Україні та чого можна очікувати в подальшому.

На картках лише частина історії, читайте матеріал повністю на нашому сайті.

Фото: Єлизавета Букрєєва @lisa_bukreyeva, спеціально для Bird in Flight by @bifmag

197

3

2 years ago

До 2022 року Арсеній Герасименко знімав фешн, а тепер документує роботу артилеристів на фронті. У його об’єктив потрапляють не тільки українські воєнні та понівечені пейзажі, а й техніка. Виявляється, навіть роботу машин можна зняти емоційно.

@arsenii_photography: "Я незалежний фотограф: знімаю для артилерійської бригади та роблю власний портретний проєкт.

43-я бригада оперує найбільшими та найпотужнішими артилерійськими системами в Україні. Вживу споглядати роботу цих велетнів незабутньо. «Піон» відправляє 110-кілограмовий снаряд на відстань у кілька десятків кілометрів. При цьому формується вогняна квітка, завдяки якій система й отримала свою назву. Цей процес триває якусь долю секунди і зафільмувати його дуже непросто.

Люблю знімати на стару фотокамеру, яка бачила ще Корейську війну (її я купив на аукціоні, вона належала американському журналісту), але завжди беру додатково дві цифрові. Працювати часто доводиться в непростих умовах, тому зйомка динамічних сюжетів без цифрової техніки майже неможлива. Крім того, на тиждень роботи я можу взяти лише 15 касет із листовою плівкою — 30 кадрів.

Мій улюблений знімок називається «Лють» (2-й слайд). Він був зроблений позаминулого жовтня, під час Херсонської наступальної операції. Для багатьох це фото стало символом величі та незламності духу українських захисників. Але у мене воно викликає інші асоціації.

Головний герой світлини, замковий Міша «Риба», загинув у березні 2023-го на Донбасі. За пів року знайомства ми встигли потоваришувати, і смерть друга далася мені дуже важко. Міша лишився в пам’яті як людина відкрита, чесна і пряма, справжній професіонал. Його смерть стала ударом для всієї бригади. На згадку про Мішу і його подвиг є кілька відео та знімків". by @bifmag

534

5

2 years ago

За російсько-українською війною ми спостерігаємо майже онлайн — численні фото й відео надходять суцільним потоком. Але чи так само її бачать іноземці? Чи побачать усе це наступні покоління? Замислившись над цим, Єлизавета Букрєєва вирішила створити свій власний архівний проєкт.

@lisa_bukreyeva: "Російсько-українська війна, особливо після повномасштабного вторгнення, — це, певно, найзадокументованіша війна в історії людства. Але я подумала, що умовний німець не бачить тих же новин, що й українці. І це було б нормально, бо наші країни живуть в різному контексті, якби не одне «але»: Росія несе загрозу і для будь-якої іншої держави Європи. Хоча повністю розуміють це тільки українці. А от алгоритми соцмереж працюють так, що нашу війну бачимо переважно тільки ми. Я дійсно отримувала фідбек від європейців, що вони навіть не чули про певні події. Тож мені здалося важливим архівувати жахливі новини.

За останні 30-40 років дуже змінився запит на воєнну фотографію. Якщо раніше медіа прагнули шокувати глядача й обирали найемоційніші і дійсно моторошні кадри, то зараз намагаються оминати такі світлини. Як на мене, важливо зберігати межу між романтизацією і реальним невимовним жахом війни. Це не та тема, де треба пом’якшувати кути". by @bifmag

312

1

3 years ago

Американець Раян Колінз служить у 1-му батальйоні Інтернаціонального легіону з перших днів його створення. Там він узяв до рук камеру, аби зробити те, що не можуть журналісти — показати життя та будні військових із середини підрозділу.

Раян: "Мене цікавила Україна. Я пильно стежив за Революцією Гідності, а потім приїхав сюди у 2016 році й одразу потоваришував із багатьма українцями, більшість із яких були активістами Майдану.

З 2020-го я працював гірськолижним інструктором у Грузії, де відкрив власну компанію з організації зимових турів. Робота ризикована, але я й уявити не міг, наскільки небезпечною буде наступна: я став піхотним снайпером в Інтернаціональному легіоні. Повномасштабне вторгнення застало мене у Грузії, але я недовго вагався — квитки в Україну взяв того ж дня. У мене тут багато друзів, і я не міг просто залишитися осторонь, поки вони в біді. Конкретні люди, яких я люблю, мотивували зірватися з місця найбільше.

Можливо, я міг би бути більш корисним якось інакше, врешті-решт я ніколи не служив в армії. Але згоріла хата — гори й сарай. Якщо вже я тут, то допомагатиму в найекстремальніший, але найкращий спосіб. Поки я їхав в Україну (це зайняло три дні), був створений Інтернаціональний легіон.

Першу гвинтівку мені подарували в 10 років батьки, відтоді всі вихідні я проводив у лісі стріляючи. Гадаю, я був непоганий у цьому, часто брав участь у змаганнях. І хоча в мене не було ніякого бойового досвіду — я ніколи не підтримував воєн США, — я завжди цікавився снайпінгом. Покинув це хобі дясять років тому і відтоді наче забув, що вмію поводитись зі зброєю. Потім у легіоні я навчав стріляти інших.

Родина змирилася з тим, що моя робота небезпечна. Батьки знають, що я в Україні, та підтримують мене, але ми вирішили приховати це від бабусі. Вона досі не знає, що я на війні". by @bifmag

563

1

3 years ago

Листопад був щедрим на красу та тепло, ніби даючи нам трохи більше наснаги протриматися зиму. Міша Дикун @whitestarofficial як завжди фіксував усе на плівку. by @bifmag

393

3

3 years ago

У кінці жовтня на Драгобраті пройшов щорічний артфестиваль «Фантазери». Українські митці демонстрували гостям та місцевим жителям кіно, театральні постановки, виставки. Фотограф Мішка Бочкарьов задокументував дійство, показавши, як твориться сучасна культура в гірських декораціях. by @bifmag

104

0

3 years ago

Жовтень у Києві — це суцільні «останні теплі й сонячні дні».

Міша Дикун @whitestarofficial сфотографував місто та його жителів, які вже готуються до зими, але ще не відпускають літо. by @bifmag

293

1

3 years ago

Британська фотографка Еліс Томлінсон два роки знімала традиційні костюми, які під час свят носять жителі островів Венеційської лагуни, Сицилії та Сардинії. Виявилося, що для того, аби побачити унікальну та майже не досліджену культуру, не потрібно їхати на край світу.

@alystomlinson: “Якісь традиційні костюми Сицилії та Сардинії досліджені більше, якісь менше. Так, у муніципалітеті Мамояда є цілий музей масок, Museo delle Maschere. Але деякі костюми були зовсім незрозумілі мені, бо їх ніколи раніше не фотографували. Наприклад, у муніципалітеті Ла-Маддалена: там група молодих жінок проходить селом на Страсний тиждень, одягнуті з голови до ніг у чорне, щоб ніхто їх не впізнав. Такий ритуал символізує покаяння у гріхах.

На моїх фото немає моделей, це все жителі острова, одягнені в костюми та маски, які належать їм особисто та передаються з покоління в покоління. Деякі сукні належали ще прабабусям героїнь. Не дивно, що до такого одягу вони ставляться як до коштовностей. З кожним костюмом пов’язаний перформативний елемент: жителі острова знають, як рухатися, щоб втілити персонажа. Серед них були сміттярі, пастухи, пекарі, але тільки-но вони перевдягалися, то одразу перетворювалися на потойбічних істот”.

Матеріал повністю читайте на нашому сайті. Посилання в шапці 🔗 by @bifmag

306

6

3 years ago

Олег Дрофа продовжує знімати місто на неочивидні девайси. Цього разу він сфотографував Київ на Action Man Photo Mission — камеру, вмонтовану в іграшку.

@hello.drofa: "У дитинстві я хотів, щоб мені купили цю іграшку, але не склалося. Нещодавно я згадав про неї. Знайшов на ОЛХ — вона була одна. Плівка 110го формату Lomography Tiger CN200, підходяща для неї, у мене була. Так я почав знімати рідне місто, рефлексуючи про дитинство". by @bifmag

516

4

3 years ago

Дарка Симчич нещодавно почала оцифровувати плівковий архів свого прадіда — фотографа Віталія Кузовкова. Його яскраві і теплі світлини, зроблені переважно у середині 1980-х років, показують Київ зовсім іншим.

@darusyaa_: «Війна підштовхує нас всіх не відкладати мрії та плани на завтра. Відтак ми придбали сканер для плівок, і я почала розбиратися, як із ним працювати. У перший день оцифрувала лише маленький конверт із плівками та зрозуміла, яка це довга справа і скільки терпіння вона вимагає. Однак кожен новий конверт, який я відкривала, дивував мене більше за попередній. А їх — ціла шафа».

Матеріал повністю читайте на сайті @bifmag — посилання у шапці профілю. by @bifmag

5k

39

3 years ago