Instagram story viewer> @driving_with_jin> Posts

Andrii Mudryk

@driving_with_jin

443

followers

386

following

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

Я живу.
Я відчуваю.
Я їду.
Я залишаюсь.
Я відпускаю.
Я повертаюсь.

Знову живу.
Відчуваю.
Кудись їду.

Повертаюсь. taken in Zakopane Morskie Oko by @driving_with_jin

64

0

25 days ago

Есенція

Знаєш, мені подобається займатися з тобою усілякою дурньою. От так просто, щоб абсолютно без причини. Чи то купувати плюшевих голубів десь на ринку в Пилипці, чи то просто накуритись посеред Амстердаму.

Тинятись пляжами Гааги розганяючи чайок або пригорнувшись одне до одно, засинати у квартирі друзів в Кракові. Безглуздо розпалювати електричний камін посеред літа у подобовій в Києві, щоб послухати тріскіт ефемерних дрів.

Не суть що і не суть де, головне, що мені просто цікаво. Цікаво дивитись на усі ці фіфті шейдс оф Давиденко, а особливо зараз, коли ти рубанула карешку і вона тобі так пасує. Ти постійно всміхаєшся і від цього стає добре й тепло.

Найбільше у цьому всьому я люблю наші вечори, вино, розмови про мистецтво і про Бога. Слухати про Каїна з Авелем. Про іудаїзм. Про образи і сенси. Ти часто запитуєш мене, а на хіба то взагалі тобі здалося. Навіщо то все вивчати. Бо думаєш, що це нікому окрім тебе не потрібно.

Ну знаєш…

тут я солодко затягуюсь і на секунду задумавшись випускаю дим у тепле лоно кімнати

… ти просто дослідниця.

А щодо мене?
То я просто люблю вигулювати намальованих псів. taken in Kraków, Poland by @driving_with_jin

46

5

a month ago

Літо

Я вкрай сильно хотів дочекатись літа, щоб в ньому неодмінно відбулися ми. Назбирати купу моментів, які не захочеться фотографувати.

Щоб нарешті, мати змогу, засинати десь далеко від дому, прокидатись від сонця і ще пів години лежати, обіймаючи одне одного. Виїжджати кудись без особливого плану, зупинятись там, де сподобається і залишались трохи довше, ніж збирались.

Щоб у тому літі було якомога більше таких моментів, які ніби нічого й особливого, але саме заради них усе й затівалось.

Губитись з тобою у незнайомих містах, звертати не туди, сміятись і досліджувати нову пригоду. Котра, в свою чергу, завжди розпочинатиметься ввечері і закінчуватиметься десь на світанку.

Твоїм поцілунком. Моїм надобраніч. Амінь by @driving_with_jin

211

7

a month ago

Це було так багато діалогів назад

Коли я вперше написав скаргу в «міністерство вродливих дівчат». Памʼятаю цей період. Тоді ти часто жартувала: «ой, та знаю я вашу ту любов, я в неї не вірю. Я навіть в свою вірю і то через раз». Коли тобою керувало вкрай світле бажання, просто дру-жити зі мною. Це вже потім, ми разом намагались розібратись, де ти втратила перші три літери.

В нас одразу був єбейший «потанцевал», особливо до вандалізму. Мене досі веселять усі ті фотографії рознесеної квартири і згадки про ранки, котрі починались з прибирання. А ще музики, твоїх сніданків, сміху і купи ніжності. Ми реально були як ті два сніжні коти. Милі і немічні, котрі ніяк не могли вилізти з ліжка. Котрим було усього мало, а особливо часу.

Памʼятаю, як я постійно не випускав телефон з рук і щось знімав. Карбував усі ці моменти. Ти ще жартувала, що я збираю на тебе досьє. А мені просто хотілось, щоб воно було. Купа згадок про наш початок. Ніби суцільна емоція передана через: фото, відео, тексти, твої вірші і мої нотатки. Якось, одного разу, ти вже за звичкою, абсолютно зморена заснула у мене на плечі. Це було так мило і трепетно. Здається тоді я вперше усвідомив, що вже не просто закоханий. Було так дивно, за вікном холод і заметіль, а в середині відчуття, що мені подарували найтепліший лютий.

Тому я продовжив підкорювати тебе. Бо напевно найкраще і найсильніше відчуття котре ти можеш отримати як чоловік: це коли жінка абсолютно і безвідворотно тобі здається. Але цю штуку треба ще заслужити, вона не проходить сама собою. Це точно не про квіти, подарунки, вірші і зізнання в коханні. Не про розмір твого члена і те який ти коханець у ліжку. Не про твій статус, гроші і владу. Надворі інше століття, то ж і принцеси інші. Це більше про те, що ти і так маєш дати як базу: безпека, розуміння, підтримка. Віра в людину, слова підкріплені вчинками і любов як клей який збирає усе до купи. Тоді і тільки тоді вона по справжнь ому перетвориться на маленьке миле кошеня. Котре хоч і цілковито твоє, але ще часом може випустити кігті і лагідно нагадати:

Що якщо ти просто прийшов полежати поряд і не хочеш її цілувати, то так не піде. В її норі її правила. Бо,

«Я відьма, Котік» (с) taken in Lviv, Ukraine by @driving_with_jin

208

2

5 months ago

«Святий» Джоні

Змалечку Джоні любив швидкість. Без гальм. Спробувати все. Встигнути всюди. Відчути життя на максимум. Юність минула під гаслом «майстер спорту з усіх можливих видів виснаження», а далі доросле життя: нетворкінг, кар’єра, подорожі.

Стукнула тридцятка. Досі хасл, але енергія вже не та. Когнітивка потроху сиплеться. Тусовки й безсонні ночі тиснуть на нього наче товста коханка. Джоні повільно захлинається в режимі багатозадачності, але все ще наївно думає, що може більше. Треба просто трохи відпочити.

Після 35 стає ще гірше. Він намагається латати себе спортом, правильним харчуванням і дисципліною. Але щоранку, ще до першої кави, він уже комусь винен: відповідь, задачу, включеність, реакцію, присутність.

Йому продали цей хаос так, ніби це апгрейд. Сила. Зрілість. Характер. Вища ліга для тих, хто не скидає обертів. І він вліз у це багно по шию, навіть не помітивши, як режим переможця почав смердіти режимом виживання.

Тому Джоні більше не проживає свої дні, він їх обслуговує. Закриває, як вкладки. Дотягує, як зміну. Пережовує, не відчуваючи смаку. Навіть відпочинок перетворився на ще одну задачу, яку треба виконати правильно.

Джоні вперто намагається витримати все те, що по-хорошому давно мало б зупинитися.

RIP, Джоні. by @driving_with_jin

3

3

5 months ago

Поцілуй мене мамо, поцілуй свого сина, благослови на щастя й удачу. Мене чекає довга дорога і буремне життя попереду.

Весняні ранки, що пахнуть сирим асфальтом і яблуками. Кросівки у пилюці, ніби я пішки перейшов чиїсь сни, набивши наплічник їхніми спогадами, квитками і нездійсненними обітницями.

Підслуховую вітер, стоячи в очікуванні вечірки. Неон лиже вітрини крамниць попереду. Як велика зморена тварина, натовп дихає парою. Повільно. Роздратовано. І лишень блискітки на щоках вродливих дівчат, ніби осколки якогось сузірʼя, нагадують про легкість і дитинство. Сучасні клуби, це ті самі катакомби, де святі змінили німби на стробоскопи.

Блек-джек, транси і повії, адепти «мокрого» і всі ці незграбні колишні коханці. Пливу крізь них, ніби по груди зайшов у води Стіксу. Харон більше не бере свою плату монетами, вони давно втратили вагу. Безсонні ночі, де клятви висихають на руках як морська сіль.

Мамо, я став куленепробивний, але віддав частку душі натомість. Як ліхтарний стовп посеред ночі, стою відчуваючи на собі вмятини світла і брехню навколо. Світ пронизаний нею наче коріння світового дерева. Тепер Іґґдрасіль живе в кожному з нас, проступаючи голубуватим сяйвом крізь зіниці.

Тому я щоночі молюсь, мамо. Вставши на вколішки, я тихо промовляю свою мантру:

У світі пихатих індивідів, котрі живуть у містах під залізним небом, збережи тих, хто співає в прокурених підвалах. Збережи тих, хто вміє горіти без дозволу. Збережи тих, хто не ототожнює свободу з вибором якоїсь хуйні. Збережи шум, у якому ми ще досі впізнаємо одне одного.

Мамо, збережи андеграунд 🙏 taken in Lviv, Ukraine by @driving_with_jin

43

1

6 months ago

В дітей забрали іграшки і тепер вони бавляться одне одним. Досліджують цей світ навпомацки, бʼючись у всі можливі бильця і стільці. Гортають галерею, назбирану за два останні місяці, по відчуттям, наначе рік. Між ними все занадто: сміх, розмови, поцілунки, дотики. Наче помірність їм просто не цікава. Помірно - абсолютно не про них.

Необережні діти, котрі бавляться в стосунки, не розуміючи, що у цього слова надто охайна репутація. Їм явно пасувало би щось інше. Особливо в ті миті, коли вони дивляться так, ніби зараз або поцілуються, або вкусять одне одного до крові. І якщо розібратись, між цими двома бажаннями не така вже й велика різниця.

Надвечір діти згадують, що вони вже дорослі. Що могли б, як усі нормальні люди, трохи менше відчувати й ускладнювати, трохи більше берегти себе. Але замість цього обирають чесність. І це раптом виявляється найінтимнішим із усього, що між ними було.

Тоді діти гуртуються, щоб разом протистояти цьому світу, щоб врешті перестати грати за його правилами. Боже, вільні діти, котрі обʼєднуються навіть проти самих себе. Проти всього, що мало б їх стримувати і рятувати.

Так діти і закохуються, просто не встигнувши втекти. taken in Lviv, Ukraine by @driving_with_jin

45

0

7 months ago

Який же кайфовий день.

Люблю вас усіх ❤️ taken in Кар'єр Ясниський by @driving_with_jin

45

0

7 months ago

Але ж, я віддав їй своє пивко.

Юридично, це акт дарування. Морально, ти таки очікував «податку на щедрість» у вигляді останнього ковтка. І от саме цей «податок», вона обійшла, як справжній рататуй-рейдер.

Так вони і жили. Гріючись світанками і посмішками чужих дітей. taken in РЦ «Промінь» by @driving_with_jin

3

1

7 months ago

Мій дорогий читачу, ти вже напевно встиг помітити, що останнім часом я все більше пишу про головного героя і про власне кіно. Частково це повʼязано з тим фактом, що в мені завжди була присутня певна драматичність, частково через те, що я так і живу: «не дні, а епізоди».

Я реально навчився перетворювати моменти так, ніби це кадри з фільму. Ідеальний баланс атмосфери, образу, дикції і правильно підібраного музла. Колись я думав, що це втеча. Тепер все більше вірю у магію монтажу.

Людям загалом подобається перебувати у моєму сценарії. Для когось це нові можливості, для когось вихід з зони комфорту, для когось, нарешті, чесно про власні почуття. Іноді хтось залітає на один епізод і залишається на цілий сезон. Іноді навпаки: красивий трейлер, але слабкий сюжет. Таке теж буває.

Часом я дивлюсь на це все збоку і мені вкрай подобається картинка. Ба більше, я в цілковитому захваті. Єдине, що мене трохи бентежить, як швидко я звикаю до хорошого світла і правильно виставленої сцени. Але, здається, саме так і має відчуватись стан, коли ти нарешті щасливий. Як рівний кадр, знятий одним дублем. taken in Lviv Theatre of Opera and Ballet by @driving_with_jin

52

6

8 months ago

Ma partners in crime

Ідеальний злочин, коли ви просто разом. А ще Сашуля, котру ми вдочерилм на вікенд, щоб додати плюс сто до драйву. І доки нас розшукують за крадіжку настрою, ми вирішили залягати десь на дно в Рівному. Трохи нахабно, трохи красиво, максимально «свої на районі».

Щось неодмінно буде і ми точно в цьому. Хто тут взагалі головний? Братіки поряд, тому совість off. Режим «виглядай як проблема, думай як проблема, врешті стань проблемою» увімкнено. Більше не ховаю намірів, натомість ховаю очі.

І це такий кайф коли ви більше 30 років знаєте один одного. Коли там немає якихось особистих кордонів і тільки гідна чорнуха з нотками токсичності і пасивної агресії. Максимально мої по духу. Все чітко по плану: увірвались, насміялись, трохи по душам, трохи посварились і ось ви не встигли оговтатись, як остання пляшка віскі розливається в чотири стопки.

Ми реально вже як сімʼя. Тільки не благополучна 😁 taken in Ukraine, Rivne by @driving_with_jin

3

1

8 months ago

Ми наробили кіборгів
У красивому бункері
І пишемо про них книжки
.
.
.
🤓❤️😈 taken in Lviv, Ukraine by @driving_with_jin

39

0

8 months ago