Instagram story viewer> @dsnisar> Posts

Demetrius Snisar | Ловець вражень 🗺️

@dsnisar

1.4K

followers

685

following

🌍 Catcher of impressions
📝 Brand Manager @lorealgroupe
@mixa_ukraine & @garnier_ua
🐧 Penguins lover
🇺🇦 Kyiv

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

Чому я перестав робити все ідеально? 🙂

Раніше це була моя проблема. На кожне завдання я витрачав мільйон часу й сил, у результаті чого просто виснажувався. Наприклад, якщо робив бриф, то продумував усе до останньої деталі: сам збирав візуалізацію, монтував драфтове відео, показував буквально те, що хочу отримати. Був результат, але з часом я зрозумів 2 важливі речі 🙇🏼‍♂️

По-перше, інші люди можуть зробити не гірше за мене. Іноді моя надто детальна візуалізація навіть заважає їм додати щось своє та обмежує творчий порив. Не кожен макет чи відео потребує деталей 🖼️

По-друге, не все потребує однакової кількості уваги. Можна рахувати цифри до десятих знаків, але часто вони потрібні лише для того, щоб побачити загальну картину: де ми зараз і куди рухаємось. Особливо зараз, коли все змінюється настільки швидко. Чи варто витрачати місяць на прорахунки, що через пару днів можуть втратити актуальність?

Покращуватись краще в реальному досвіді, ніж у теорії перед запуском. Це не означає робити абияк, я все одно тримаю певний рівень якості. Просто перестав плутати якісно з ідеально 👸🏻🖨️

Здається, це стосується не тільки роботи. Навколо стільки інформації, подій і всього, що хочеться спробувати, що мені дедалі складніше витрачати кілька годин на одну дрібницю лише заради того, щоб довести її до ідеалу. Однак тут є важливий виняток: якщо це щось, що приносить задоволення або має для тебе мистецьку чи особисту цінність, тоді навпаки хочеться загубитися там на години🤓

Мабуть, я перестав прагнути ідеальності заради самої ідеальності. Ця картинка існує переважно в нашій голові. У реальності люди можуть просто пройти повз і навіть не помітити, скільки часу ти в неї вклав. А іноді навпаки: дивне, недосконале й «побите» чіпляє набагато сильніше 🪵

У вас так само? Неідеальність вже стала рутиною? taken in Kyiv, Ukraine by @dsnisar

74

0

a month ago

127

6

2 months ago

Як придумувати ідеї? Мій спосіб трошки дивний: я йду бігти 🏃🏼

Спочатку я глибоко досліджую об’єкт генерування ідеї: його особливості, нюанси, контекст, проблеми й усе, що може стати матеріалом для майбутньої ідеї. Це запускає роботу мозку 💡

Далі відпускаю на пару днів, бо хороші ідеї, не приходять з першої ж хвилини, треба підсвідомо відсіяти банальщину. Мозок поступово поєднує різні шматочки інформації з моїм особистим досвідом. Іноді це дивні поєднання, які здається взагалі не пов’язані. Якраз тут і є перетин з чимось унікальним, що можна докрутити до реальності 📖

Мені на допомогу приходить біг. Після кількох хвилин тіло вже працює на автопілоті, зайві думки зникають, і в голові стає значно більше простору. Мозок отримує сигнал: ми біжимо, отже, потенційно тікаємо від небезпеки. Підвищується адреналін, організм мобілізується, а мозок починає шукати ліпший спосіб впоратися з ситуацією. Тільки замість небезпеки я вимагаю екстремально швидко вирішити бриф 😅

Десь між першим та другим кілометром починають з’являтися неочевидні рішення, які навряд прийшли б мені в голову, якби я просто сидів перед ноутбуком і намагався «придумати щось креативне». Коли я зупиняюсь, то йду додому, відкриваю ноутбук і намагаюсь зрозуміти які з цих геніальних ідей справді варті, а які просто наслідок нестачі кисню 🥵

Біг — мій спосіб перемкнутися, очистити голову від зайвого і дати мозку трохи простору, щоб зібрати всі ці камінчики в щось цілісне 🪨 taken in Kyiv, Ukraine by @dsnisar

54

2

2 months ago

Місцевий ландшафт формує нашу ідентичність сильніше, ніж здається 🌃

Я народився в Херсоні — місті спеки, безкрайніх полів, старих будівель, широкого Дніпра і нескінченних заплав. Мабуть, тому й досі найкраще відновлююся біля води, люблю довго ходити без конкретної мети, знаходити старі місця й розглядати історію там, де інші можуть пройти повз. У Херсоні рівний горизонт, багато сонця, багато простору, тож напевно, разом із цим ландшафтом у мене сформувалася певна внутрішня витривалість, коли навколо немає за що сховатися, вчишся стояти сам за себе🧍🏼‍♂️

Підліткові роки я провів у Дніпрі. Це вже зовсім інша енергія — великий промисловий мегаполіс, бізнес, заводи, бетон, постійний рух і величезна річка, вздовж якої можна йти кілометрами. Саме там я полюбив багато ходити пішки й дивитися на місто в деталях: на людей, будинки, вивіски, маленькі сцени, які зазвичай залишаються непоміченими. Разом із Дніпром у мені, здається, виросли амбіції й певна байдужість до чужих оцінок. Це місто навчило мене не чекати ідеальних умов, а рухатися вперед навіть якщо навколо все трохи грубе, гучне й суперечливе 🏭

В мої 17 років з’явився Київ. Тут я навчився іншого: не тільки рухатися, а й зупинятися. Я полюбив дивитися на місто згори, гуляти пагорбами, ховатися в зелених садах і лісах, знаходити природу посеред постійної метушні. Навчився шукати час на відпочинок, смачно їсти, пити щось хороше й дозволяти собі жити з насолодою, а не весь час кудись поспішати 🌰☘️

🙂‍↕️ Іноді думаю, що ми набагато більше схожі на міста, в яких жили, ніж усвідомлюємо. У мене їх було 3 шт і з кожного я забрав щось своє. Можливо, саме тому мій характер, мої звички, мій смак і навіть те, як я дивлюся на світ трохи схожі на Херсон, Дніпро і Київ. А ви раніше помічали що ландшафт впливає на вашу особистість? taken in Kyiv, Ukraine by @dsnisar

82

5

2 months ago

З дитинства в мене є образ простого, безпечного й трохи сором’язливого хлопця. Майже кожен, хто знайомиться зі мною, рано чи пізно говорить мені щось подібне. І я насправді це ціную: мені подобається, що поруч зі мною людям спокійно. Однак іноді дійсно хочеться, щоб за цим образом було видно ще щось, бо за 28 років у мені назбиралося чимало того, чого не видно з першого погляду: помилок, розчарувань, втрат, маленьких і великих рішень, коли доводилося починати знову 🙄

До 21 року я й справді був дуже «повітряним» та легко ставився до життя, багато чого не розумів і ще не знав, скільки всього доведеться виборювати. Поступово життя навчило мене наполегливо працювати за те, чого хочеться, не чекати, що хтось обов’язково дасть тобі місце… і не здаватися тільки тому, що шлях складніший, ніж уявлялося. Не скажу, що тепер мені все дається легко, але я точно став витривалішим. Моя сила волі стала твердішою та я ніби тримаю в руках камінь, який формувався разом зі мною всі ці роки. Він допомагає стояти міцніше й рухатися вперед, хоча водночас це тягар, який тепер назавжди зі мною 🪨

Знайте, що камені на цих фотографіях не просто для декору. Це справжні камені з моєї домашньої колекції, які я привозив із місць, що залишили в мені щось своє: Карпати, Київ, Майорка, Херсон, Бакота. Я збираю їх, ніби маленькі пазли власного життя, бо кожен має своє місце, час та історію. Можливо, з роками цей тягар не стане легшим, але я хочу вірити, що колись, озирнувшись назад, зрозумію: усе, що я так довго ніс, насправді було не лише вагою. Воно й було тим, що навчило мене стояти 🛘 by @dsnisar

133

10

2 months ago

20 хв від Києва і ти в серіалі Outer Banks

Вода, вечірнє сонце, велосипед і відчуття, що попереду ще чекають пригоди ⛵️ taken in SHELEST by @dsnisar

49

2

2 months ago

Літа залишилось всього три тижні, тож треба встигнути нагрітись перед зимою, що вже насувається 🫠 Не забуваємо час від часу дозволяти собі бути безтурботним: кайфувати від теплого вечора, баночки пива у руках, рожевого неба, води і цього самого «вау, комфортик» моменту. Бо доросле життя і так достатньо складне, щоб постійно ходити з обличчям Сквідварда, тож шукаємо моменти радості посеред цього буремного літа 🌅 taken in SHELEST by @dsnisar

92

0

2 months ago

Якось непомітно стало 28 🎂

Нічого грандіозного… просто живу, як виходить. Дуже ціную «своїх», з ними якось спокійніше і зрозуміліше. Я завжди обираю рух і, мабуть, тому поруч залишаються ті, з ким по дорозі 🛣️

Хочу в цьому році трохи більше діяти, а не відкладати на потім. Частіше ловити моменти, які потім хочеться згадувати. Навіть попри все, що відбувається навколо. Інколи складно, але ми навчились це приймати і баланс — це теж частина життя.

Якось стало 28… колись так само стане 77. Головне, щоб між цими цифрами було що згадати ✨ taken in Затока Верблюд by @dsnisar

124

9

5 months ago

Отак буває, що пішов гуляти в ліс, а повернувся з бонусами: зачепився об якесь гілля, подряпався зачіпкою курточки, обвітрив губи, надавило взуття тощо. Звучить неприємно, ага? 🥺

Це МОНСТР ПОДРАЗНЕННЯ 👹 і він буде довго над вами знущатися, якщо нічого не робити. Навіть найменша подряпина може загоюватись декілька тижнів природним шляхом. Таке терпіти = себе не поважати!

Особисто я не граю в його ігри! У мене є цика-бальзам від Mixa, що відновлює шкіру у 8 разів швидше, ніж просто чекати. Містить 12% комплекс дерматологічно активних інгредієнтів [Гліцерин + Пантенол + Сквалан]. Протестовано на 100% чутливій шкірі. Гіпоалергенна формула. Клінічно доведена ефективність 🧪

Коли шкіра каже «ауч», то кличте цика-героя на свій порятунок (або поліцію) 🙏

#mixa Оператор: @zhanna__ost by @dsnisar

55

6

6 months ago

Як живе кочовий пес? 🐶

Він не знає, де буде завтра. Не має карти. Не будує планів на 5 років. Він знає лиш одну правду життя — треба йти далі, щоб знайти прихисток та їжу.

Кочовий пес прокидається разом із сонцем, вдихає вранішнє повітря і вибирає новий напрямок. Там нові запахи, нові дороги, нові пригоди. Кожен день робить його загартованішим, мудрішим і сміливішим. Його лапи знають пил доріг. Його очі бачили десятки світанків. Його серце звикло до свободи.

Є й інші пси. Ті, що все життя сидять біля однієї похиленої ятки, у відносному комфорті, але в мріях про краще життя. Вони знають напамʼять кожен сантиметр двору, але не знають, як пахне ліс після дощу або які скарби сховані в піску на пляжі 👑

Кочовий пес може іноді бути втомленим. Іноді голодним. Іноді самотнім… його шлях непростий, однак світ для нього не в телефоні, а в блиску сонця у очах і вузеньких стежках під лапами 🐾

До чого це я? Можливо, сенс буття не для мрій про «ідеальне життя» біля комфортної будки, а в тому, щоб пройти обривисті / звивисті дороги в пошуках нового дому? Як кочовий пес, що прокидається зранку і йде назустріч пригодам, шукати свій прихисток 🐕🌲 taken in Біличанський Ліс by @dsnisar

59

0

7 months ago

Сезонна кампанія → Найбільший медіапрояв → Рекорди ❄️

Зима 25/26 для всіх українців була викликом. Морози, снігові замети, темрява і нескінченні відключення світла. Здавалося б, не найкращий час для гучних запусків… як бренд-менеджер Mixa, я неймовірно пишаюся тим, що ми змогли реалізувати нашу наймасштабнішу кампанію бренду в Україні саме зараз. Ми хотіли додати теплих емоцій в кожен день, адже наш цика-крем став символом піклування про себе, зменшуючи лущення шкіри на -90% навіть за 0° С 🌡

«Свобода насолоджуватись зимою» стала величезною хвилею про відновлення шкіри:
🔹 Ми забрендували ковзанку на Арт-заводі та створили магічну фотозону на Контрактовій. Близько 1,2M людей змогли познайомитися з брендом «вживу», отримати пробники та теплі побажання.
🔹 Місто невпинно нагадувало потурбуватись за шкірою в мороз на 62 медіаплощинах та фасадах (32М контактів).
🔹 Понад 4М людей охопили в діджиталі та тематично під зимову кампанію забрендували найбільший прогноз погоди «Sinoptik». Це нам дозволило отримати «вау» цифру — 49% Share of Voice у категорії догляду за тілом 📈
🔹 Понад 300 точок продажів (магазинів EVA) візуалізували в стилі кампанії, а в екомі новий рекорд продажів (+49% LY).

Найголовніше, звісно, результат, адже бренд уже 3 місяці поспіль б’є власні історичні рекорди, а цика-крем став продуктом №1 для Mixa, що зростає на шалені 301% LY 🏆

Дякую команді та кожному, хто працював над цим у темряві, з генераторами та незламною вірою в результат. Ми довели, що коли є місія (турбуватись про чутливу шкіру), жодні обставини не стануть на заваді. Зима ще триває, тож біжіть за своїм кремом Mixa Urea Cica Repair+ і насолоджуйтесь кожним днем з помʼякшеною, відновленню шкірою. Без дискомфорту. Зі свободою всередині 💙🧤 taken in Ковзанка "Ice & Lights" by @dsnisar

62

26

8 months ago

Ловимо враження! Заїхали в Abramovych Sculpture Park у Богданівці на Київщині та зависли там на пару годин. Йдеш собі стежкою, а навколо з’являється казковий світ: вогники, величезні металеві чоловічки, вишні, собаки, футболісти, пофарбовані дерева — все це посеред природи 🌿🎨

Спокійно, цікаво і зовсім не нудно. Класне місце, щоб вирватися з міста на день і побачити щось нестандартне. Скульптури не «для галочки», їх реально багато, і вони постійно трапляються на шляху. Кожну цікаво дослідити і подумати що автор міг закласти в цей витвір. Це той формат, коли просто гуляєш, дивишся, фоткаєш і ловиш кайф🗿🎠

Рекомендую для поїздки по Київщині 👌 by @dsnisar

45

4

9 months ago