Instagram story viewer> @flyolexander> Posts

Олександр Суходольський

@flyolexander

603

followers

399

following

LARP
Те, се
Self exploration
банка тут

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

"життя — це кудись пиздувати" © @dr.savier.again
"і вчитись новому" © я.

Сьогодні пиздую, щоб вчитись бути військовим.
Попереду близько двох місяців навчання і фізичних навантажень, після яких я (за документами) стану повноцінною бойовою одиницею.

Перечитав попередній пост, він буквально про те, що я розпочинаю рух до війська.
В мене все відбулось за згодою сторін, хоча і не з першого разу. Загалом не відчув серйозної різниці з пошуком роботи в цікавих сферах українських реалій, насправді.

Не знаю, що ще сказати, крім того, що оберу собі на навчання позивний Пригоди. Бо хочеться побути саме людиною з таким позивним, але я це вигадав після визначення позивного в підрозділі.
Буде така рольова гра на +/-2 місяці.
Думаю, що якщо в мене з часом з'явиться робоча група чи підрозділ, він так само буде називатись.
Пригоди починаються 😁

Це дивний дамп думок, але який вже є.
Я планую з честю і гідністю захищати тих і те, що люблю.

Окрім того, маю зауважити, що Кремль має бути зруйнованим. by @flyolexander

38

7

3 months ago

Подорожі то завжди нова картинка перед очима, а значить є можливість вирватись зі сталих нейронних кіл в голові.

І сьогодні я їду в Київ і плачу в інтерсіті з дощем, бо нарешті відчув глибину внутрішньої напруги.
(дивне відчуття дозволяти собі плакати продовжуючи робити що робив і не ховатися від інших в цей момент)

Колись я зрозумів, що мені ніхто не розкаже, що робити, бо ніхто краще за мене не знає, що мені робити.
Але і я часто не знаю, роблю навмання і не отримую бажаних результатів.
Це викликає розпач і апатію, засідає голками в тілі, які штрикають десь з середини, щойно починаю рухатись і я завмираю. Та навіть так опір зовнішнім обставинам вимушує до маленьких зсувів, я призвичаююсь рухатись так, щоб голки не кололи, ніби ще трохи інакше щоб перестали... і от я вже не я, а скелет з тих клятих внутрішніх голок, що ламаними неприродніми рухами намагається завдавати собі якнайменше болю.
І це ніби саме час здатись, сказати що я більше не можу і шукати якнайшвидшого закінчення цього болю.

Та правда така, що біль закінчиться тільки разом із життям.
А я хочу жити.
Тож я знову починаю рухатись природньо для себе, приймаючи весь той біль, який випадає на цей рух.
І ламаю цим рухом голки, які засаджуються в тіло при взаємодії зі світом.
Мені болить.
Мені болить душевно, мені болить фізично.
Немає кордону між тим де болить фізично і морально.
Це просто біль.
Він існує як невід'ємна частина мого існування.

І саме страшне, що я з собою роблю — запевняю себе, що його можна позбутись.

І біль не зникне навіть після зруйнування Кремля, але, я сподіваюсь, стане трохи легше всім. Тож нині це і є мій природній рух. by @flyolexander

20

0

a year ago

Я підтягнув здоров'я до стану коли можу стабільно витримувати навантаження і планую долучатись до війська.

І хочу знайти кілька людей, з якими ми зможемо тренуватись разом, бо разом завжди веселіше.

Долучитись до війська — то моя ідея, і мені потрібна бодай підтримка в підготовці. Але, звісно, якщо ми матимете бажання долучитись зі мною разом, я буду радий.

Мені би хотілося разом скласти план підготовки, підтягнути фізо, повторити тактичну медицину, бажано постріляти, можливо, пройти якийсь вишкіл (ніби у нас в Ха щось таке з'явилось), довчитись літати на дроні (принаймні, в симуляторі).

Якщо вам цей пост скинули друзі, бо ви теж хотіли би щось подібне — пишіть, думаю, ми знайдемо спільну мову.

Це все тому, що Кремль має бути зруйнованим. by @flyolexander

85

13

a year ago

Гастросоціяльні експерименти

В грудні 21 року я подумав, що треба збиратись компаніями, готувати смачну їжу, разом її їсти і говорити про всяке.

Зараз той момент, коли я втретє починаю цей проєкт.
Основною цінністю для мене є безперервна комунікація навколо їжі.
Тому я буду ходити на ринок спілкуватись з живими людьми і купувати продукти, а потім збирати компанію в якій будемо готувати і їсти.

Як мету я ставлю раз на тиждень, але колись це будуть гастролі, а колись може і пропущу.

Окрім того маю зауважити що Кремль має бути зруйнованим. by @flyolexander

36

2

a year ago

З власного досвіду — сексуальне насильство це доволі побутова штука, і я спробую так же побутово і розповісти.
І фотки просто дві останні.

Мені нещодавно виповнилось 18, ось ми п'ємо з близькою мені людиною і говоримо про життя, а ось я вертаючись з туалету бачу, що на поверхні мого напою насипаний якийсь порошок, я його потайки прибираю серветкою і тремтячою рукою перехиляю чарку.
Роблю вигляд, що лягаю спати і старший та більший за мене чоловік лізе до мене в труси, і шепоче на вухо як мені буде приємно, і розказував про те як іншим було приємно з ним.
Подробиць не буде, коментарів під дописом, напевно, теж.
Хіба що зауважу, що вже в той момент було геть не приємно.
Звісно, я вже мільйон разів вигадував з цього стендап.
"Розстріляли мене, онуче, розстріляли" ©

Але нічого не зробив, бо навіть уявити не міг, що я можу щось зробити.
І навіть після того мені знадобилось багато років, щоб усвідомити, що теза "сам/сама винна" виправдовує цю людину і багатьох інших таких же ґвалтівників.
Бо насильство було частиною прийнятого побуту.
Так було прийнято — ти не говориш про насильство, якщо воно з тобою сталось.
І все ще багато хто вважає, що так і треба, і що самі винуваті.

Насильство дуже легко виправдати, бо якщо його не виправдовувати, то йому доводиться чинити опір.
А це складно, страшно і небезпечно.
Все ще.
Але все ще необхідно.

І навіть про зруйнований Кремль здається недоречним. by @flyolexander

3

0

a year ago

Нам підвезли сонечко, тож жити стало легше.
Але щоб тримати баланс природа підкинула нам ще одного йобнутого діда.

Що в нашій локальній перспективі доволі похуй, як на мене, бо алгоритм дій (мій) такий самий:
- своє робити
- слідкувати, щоб обрана влада вела себе адекватно (читай, не порола хуйню)

А це маленька замітка на пам'ять. +/- рік тому я склав трохи планів. Частину довелось відкласти, але основна частина була реалізована.
Дякую причетним і тим хто підтримував, звикаю до змін, і буду обирати напрямок наступного вагомого кроку.

Окрім того, маю зауважити, що Кремль має бути зруйнованим. Разом з необхідною для цього кількістю ідей йобнутих дідів. by @flyolexander

73

3

2 years ago

Особисте зростання дуже схоже на кота і коробочку.

Нагадування: Будь-яким співпадінням буду радий, але це виключно моя думка про мене.

Мені неприємно бовтатись в вакуумі, коли відсутня можливість дістатись опори.
Тому я маю аналогію з котом, який сідає в коробку і легко може торкнутись її стінок.
Тільки з тією різницею, що я будую віртуальну коробку навколо себе, яке називаю "уявлення про себе". Воно, зазвичай, трохи більше, ніж я є насправді, але маючи ці стіни як орієнтир я можу спокійно рости і захищати кордони.
Зі зростанням вільного місця в коробці меншає.
Тож мені доводиться обирати: вилізти з коробки чи трохи вивернутись і таки продовжити влазити в коробку.
Деякий час резонно скручуватись, щоб залишатись в коробці.
Але це сигнал до того, щоб щось робити з коробкою.
І от який підступ — я маю механізми адаптації і страх відсутності "коробки", тож треба балансувати між звичкою незручно згортатись і ресурсами на зміну коробки.
Бо згодом адаптація візьме гору і викривлення "я" під коробку вже стане незворотнім.

Вилізти з коробки видається чимось на кшталт смерті, бо необхідно вийти за межі власного єства.
Я вилажу з коробки, роблю маніпуляції "у відкритому космосі" і залажу назад приміряти новий простір.
І кожен раз, насправді, дається все легше з точки зору побороти страх. Вилізши безліч разів можна потрапити в безліч неприємних ситуацій, борючи їх можна здобути покращення до нової коробки (знову ці кляті аналогії з іграми🤪).
Щось зі знань про мою маленьку коробочку стає неактуальним і його треба від себе відірвати і викинути. Але залишити пам'ять про необхідність таких змін, щоб розвиватись, а не заклякнути в незручній позі в негодящій коробці.
Це моє маленьке Колесо Сансари. Мої маленькі наступні життя, які несуть в собі досвід і смерть попередніх.

Залишається питання: як сильно можна вирости, якщо вчасно міняти коробочки і чи можливо колись самому стати собі коробочкою?

Я прагну подивитись і все більше часу проводжу у вакуумі.
В ці моменти я відчуваю себе нескінченно могутнім і маю можливість прийняти будь-яку форму. Та на деякі з них мене все ще замало.

А зараз я прагну для себе і світу такої форми, в якій Кремль буде зруйнованим. by @flyolexander

48

0

2 years ago

Свідомі ритуали рятують життя.
А несвідомі ведуть до занепаду.

Коли життя несеться так, що немає часу регулярно звертати увагу на потреби, дуже важливим стає системно дбати про себе.
У вирі подій легко перестати звертати увагу на базові тілесні сигнали, що пора розім'ятись, попити води чи поїсти.
Організм постійно адаптується до того, що з ним відбувається, тож адаптується і до нерівномірного харчування, сидіння з кривою спиною, тощо. Найстрашніше, що це відбувається такими темпами, що між сьогодні і вчора дуже важко помітити різницю, наприклад, в тому на який поверх виходить залізти по сходам. Всяке "малувато спав" ще сильніше приховує щоденний занепад організму.
Кляті інтеграли: в малому проміжку функція змінюється мізерно, але накопичувальний ефект дається взнаки.

Тому я як мантру повторюю собі "дихати і тримати спину рівно" (я туди вкладаю ще виспатись, поїсти, попити, розім'ятись і поговорити з класними людьми).
Я такий розумний з цими ритуалами бо я пройшов довгий шлях досліджуючи своє тіло в різних станах.
Дуже сильно "допомогла" травма хребта в дитинстві, внаслідок чого мені необхідно було відновлюватись у відносно свідомому віці.
Я пам'ятаю, як атрофуються м'язи коли заборонено рухатись, як це вчитись ходити, як на стан впливає домашня чи лікарняна їжа.
Я просто знаю, як функціонує мій організм на рівні відчуттів і знаю, те що з ним відбувається це норм чи не норм.
А коли починаю сумніватись, у мене є можливість здати аналізи і зрозуміти, чи адекватно я балансую піклуванням про себе високе навантаження.
Бо те, як я буду відчувати себе завтра залежить від того, чи я достатньо зробив для себе сьогодні.

Свідомі ритуали, це те що зрозуміло "щоб що".
А несвідомі — все те, що вам кажуть "роби так і буде харашо", упускаючи ваші персональні потреби станом на тут і зараз. Тож іноді чужі ритуали приносять вам користь, а іноді непередбачуване.

Хм, тема несвідомих ритуалів не розкрита, але відчуваю що мені пора спати, щоб завтра до сніданку я встиг помахати важкою залізною палкою для підтримки сил, бо Кремль має бути зруйнованим і ніхто крім нас його не зруйнує, але про це буде інший допис. taken in The Ditch by @flyolexander

38

0

2 years ago

Кажуть, у мене там скоро день народження.

В якості подарунків приймаю оціночні судження )

Як ви думаєте, що є моїми конкурентними перевагами?
Як ви думаєте, що на мою думку є моїми конкурентними перевагами?

Що, на вашу думку, мені заважає?
І як гадаєте, що я про це думаю?

Анонімна форма, якщо ви не хочете в коментарях:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScf97Sc8V6Wn56PNfD5aAAZ2ROVCsblKxqwh23uVAj28qzj9Q/viewform

Вона же в описі профілю.

Наступні варіанти очевидні: волонтерство, донати, активна громадська позиція.
Лінка на банку теж в формі.

Далі ви можете подарувати мені дрон чи якусь його компоненту.
Посилання на список в формі.

Окрім того маю зауважити, що Кремль має бути зруйнованим. by @flyolexander

77

1

2 years ago

Здається, я іноді уявляю світ як комп'ютерну гру. І замислююсь, яким персонажем я би грав.

І коли я про це думаю, то думаю про те, що я можу таким персонажем стати. Треба лише трошки подумати, вивчити як працює система, навчитись робити деякі заморочні комбінації і все буде працювати.

Виявилось, що спочатку про персонажа треба навчитись піклуватись.
*Коли показник здоров'я впаде до нуля ваш персонаж загине.* © Поради на екрані завантаження

Потім ще багато чого виявилось.
Але, схоже, я навчився виглядати приблизно так, як я себе відчуваю внутрішньо.
І відповідним чином перевіряти, чи такий я, як про себе думаю.

Уклінно дякую @tais_art_place, за погляд зі сторони.

Часу обмаль, багато роботи, але я працюю над покращенням графіку.

Окрім того маю зауважити, що Кремль має бути зруйнованим, by @flyolexander

120

6

2 years ago

Безсовісні рекомендації ч.4

Певно, ви могли чути про цю людину від мене різне.
Настільки різне, що можливо навіть не складали це в один образ.

Це моя мама, і я щиро пишаюсь тим, яке життя вона живе.
Не ясно з чого почати, бо надто багато всього хочеться сказати.

Від неї в мене розуміння, що те що безповоротно виснажує треба міняти. Після смерті чоловіка не вийшло вернутись в Харків не втративши житло і ми лишились в Ужгороді, старшій сестрі не було 10 років молодшій 2, а самій їй було менше, ніж мені зараз. Десь там починаються мої спогади як особистості, мені 7.

Мама не вчила мене жити. Вона просто жила як могла. І, здається, в цьому вона була відвертою.
Коли їй було погано, я знав, що їй погано, але не пам'ятаю, щоб вона каналізувала це в мене. Коли добре — в цілому те саме.
Гадаю, що це був вирішальний вплив на те, ким я став.

Колись вона з нами сварилась на кухні і з криком щосили кинула об підлогу чашку з залишками кавової гущі, але та не розбилась, а кава з неї вилетіла зірочками аж до стелі. І там і залишилась зірочками. А вона почала їх розглядати і настрій на кухні різко змінився. Здається, через пару секунд ми вже сміялись і обговорювали каву на стелі.

Тоді в Ужгороді вона заробляла нам на життя шиттям одягу, колись працювала в майстерні Гресь, чим пишалась аж доки не зрозуміла, що та робота намагається поглинути все її життя. І якось буквально за день все змінила.

Повернувшись в Харків вона не могла швидко напрацювати нову базу клієнтів на пошив через стан здоров'я, і згадала, що вона вчителька фізики, та пішла працювати в школу.
Її учні зараз дізнаються моє прізвище і передають привіти.

Коли навесні 22 їхала в Німеччину, взяла з собою рюкзак з ноутбуком і швейну машинку. Бо це щось таке, що давало їй відчуття достатніх можливостей для незалежності.

За півтора роки вона вивчила німецьку на B1, на ярмарці вакансій поговорила з директорами шкіл і розіслала їм про себе листи. Тепер працює лаборанткою в кабінеті фізики, продовжує вчити мову.

Це вона мені показала, що треба своє робити, роблячи сама.

Люблю її несамовито і пишаюсь.

Закінчуються літери, а ще треба сказати, що завдяки таким людям Кремль і буде зруйнованим, хай і не особисто. by @flyolexander

97

9

2 years ago

День Державного Прапору, це хороший день, щоб підтримати тих, хто цей прапор боронить.

І тих, хто допомагає тим, хто цей прапор боронить.

Тож долучився до збору на безперебійне живлення для батальйону Любарт бригади АЗОВ.
І ви долучайтесь. Посилання в коментарях, в шапці профілю, і в сторіз.

Окрім того, хочу зауважити, що Кремль має бути зруйнованим. by @flyolexander

23

9

2 years ago