Instagram story viewer> @fogspace> Posts

FOG

@fogspace

71

posts

1.5K

followers

769

following

Foggy🍀
My life is freestyle🤬
Rap artist
Sound engineer
MC
DJ
Co-organizer
@art_groove_ / @la.maison.sublimite / @mnks_club / @dirty_flat

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

Настав і мій час 🫡
Відкриваю збір на необхідні речі для своєї бригади у складі 71 аеромобільного підрозділу на Сумському напрямку!

Збираю на дизельний генератор (KD167) та 20 надійних павербанків які дуже потрібні для стабільного забезпечення електроенергією, зв’язку, координації позицій, зарядки обладнання, роботи дронів та виконання бойових задач і побутових потреб

🔋 Для 71 аеромобільна бригада
📍 Сумський напрямок
🎯 Загальна мета: 78 000 грн

🏦 Лінк на банку (також лінк в bio)

https://send.monobank.ua/jar/4Z9y6KXV4u

💳 4874100038553841

Будь-який донат є надзвичайно важливим і цінним❗️
Репост - це також допомога❗️
Якщо хочеш залучитись дружньою банкою і допомогти збору- пиши мені в особисті 🙏 by @fogspace

261

58

2 months ago

Є люди, які поруч, коли все легко.
А є люди, які залишаються поруч тоді, коли життя різко ділиться на “до” і “після”.

Моя Кохана проходить зі мною цей шлях з самого початку - від моменту, коли мене забрали, до нашої зустрічі в Сумах на мій день народження і по цей день.

Поки я був по один бік цієї історії, вона проживала її по інший.
З тривогою, очікуванням, короткими дзвінками, повідомленнями і вірою в те, що все буде добре.

На БЗВП зв’язок був люкс опцією. Треба було шукати кнопочний телефон, ловити момент, заникатись в дальньому кутку палатки, щоб подзвонити. Кілька телефонів на банду 30 чоловік, 10–15 хвилин на людину - і за цей час треба було встигнути сказати найголовніше.

І я дзвонив їй.
Просто щоб вона почула мій голос.
Щоб знала: я живий, я тримаюсь, зі мною все добре.

А для мене її голос був зв’язком із реальністю. З домом. З тим життям, з якого мене вирвали.

Вона стала моїми руками, очима, вухами і голосом там, де я сам не міг бути поруч. Тримала зв’язок з батьками, друзями, близькими. Пояснювала, заспокоювала, підтримувала.

І навіть зараз, коли зв’язку стало більше, часу все одно не вистачає. Іноді не встигаєш набрати друзів, іноді навіть батькам можеш тільки коротко написати: “все ок”. Але вона все одно поруч. Кожен день. Вже 4 місяці невідомості.

Саме в такі моменти розумієш, хто твоя людина.
Не тоді, коли все красиво і казково.
А тоді, коли важко, невідомо і страшно.

Тому мій вибір - не випадковий.

Я хочу, щоб далі наші дороги стали однією. Щоб усе, що ми вже витримали по різні боки цієї історії, далі ми проходили як сім’я.

Скоро побачимось у Києві.
Скоро буде наше весілля.

Дякую тобі за кожен день цього шляху.
Кохаю тебе, любов моя. До скорої зустрічі🥰 by @fogspace

317

49

21 days ago

І шо мене самого здивувало - навіть в цьому всьому мозок умудрявся ловити якісь нові емоції.

Бо з одної сторони ти сидиш і думаєш:
“шо я тут роблю”
“нахєра це все”
“коли це закінчиться”

А з другої -
ти вперше стріляєш з різної зброї,
вперше кидаєш гранату,
вчишся всім цим штукам про які раніше тільки в іграх чи фільмах чув. типу ставити розтяжки, штурми, еваки, міни,
Ці ска Житомирські ліса запомнились дай боже)

І десь всередині мозок такий:
“огого чувак…”

І я зловив себе на думці шо як би тяжко не було - психіка все одно починає хапатись за якісь нові враження аби мозок не поплавило.

Бо в цивілці ти можеш роками жити в одному ритмі.
А тут тебе просто вириває з твого життя і закидує в абсолютно інший світ.
І якось автоматично починають відпадати всякі накручені проблеми.

Бо в якийсь момент твоє щастя - це поїсти, помитись, нормально поспати і шоб близькі були живі-здорові.

І всьо.

І ти сидиш десь ввечері задовбаний, грязний, жреш ту кашу - і ловиш себе на думці:
“бля… а по суті для життя не так уже й багато треба”.

І це дуже дивне відчуття.
Бо ніби одночасно і важко, і хуйово, і мозок в ахуї.
Але десь в якийсь момент я ніби прокинувся вже з повним прийняттям ситуації.

Без оцих:
“зараз шось рішиться”
“мене заберуть”
“це ненадовго”
“це якась помилка”

І стало навіть якось спокійніше.
Типу:
“ну всьо. Це тепер моя реальність.
значить треба вчитись в ній жити”.

І от тоді в голові почали зароджуватись вже зовсім інші думки.

1000 сухпайків для роздумів, короче)) by @fogspace

274

25

2 months ago

Я перші три тижні коли прокидався - секунд 10 взагалі не міг вдуплити де я і шо відбувається.
І в ці 10 секунд було так добре.
Бо мозок ніби ще не встигав згадати реальність.

А потім чую як хтось уже вдягається, хтось матюкається, хтось кашляє в палатці - і всьо, назад накриває.
І приходить оце:
«та ну нахуй… це шо, реально продовжується?..»

І реакція в мене була максимально дитяча всередині.
Типу:
«ну всьо, награлись і хвате.
Я поняв.
Досвід ахуєнний.
Тепер можна мене назад додому?»

І найсмішніше шо психіка реально шукала за шо вчепитись аби не попаятись.
Я собі постійно повторював якусь мантру «потєрпєвшого», по типу:
«це не просто так»
«це мене загартує»
«це так доля розпорядилася»
«Всесвіт знає як краще»
«треба пройти цей досвід»
«якшо вивезу це - далі вже нічого не буде страшно»

бо я завди просив у всесвіту коли якісь були негаразди - «дай мені Сили» і походу він мені отаке пріключєніє підкинув шо б я точно вже той сили набрався на все життя вперед і більше не просив))

Короче сам собі вигадував опору аби кукуха не поїхала.

І дуже допомагало дивитись на інших пацанів.
Бо я розумів шо вони в таких самих обставинах і теж тримаються.
Мені здається якби навколо всі почали жорстко панікувати, істерити чи сильно паятись - я б теж попаявся.

А так ми якось один одного витягували рофлами, розмовами, якимись тупими приколами, планами на життя після перемоги, минулим життям, хто чим займався, хто шо вміє.
І навіть тут я зустрів «своячків» з якими міг нормально поговорити не тільки про «стройся» і «взяти автомат».

І це дуже рятувало голову.
Бо коли ти кожен день робиш те, чого ніколи в житті не робив - психіка просто заєбується.
Ти вже ригаєш від тієї броні, від постійного двіжа, від недосипу, від того шо в тебе навіть нема часу нормально переварити шо взагалі відбувається.

І в якийсь момент я просто почав жити по схемі:
«сьогодні вивезти день і збс».

Без далеких планів.

Просто дожити до вечора і подякувати самому собі за ще один день🙏 by @fogspace

219

22

2 months ago

Мобіли тоді толком не було, не давали, та і голова перші тижні взагалі в якомусь тумані була, але думок накопичилось дофіга.

Тому буду іноді просто викидувати сюди якісь свої стани, спостереження чи куски думок, бо переживаю зараз дуже дивний період життя.
По своєму стрьомний, по своєму цікавий.

Може хтось згадає себе в схожих ситуаціях, може комусь буде корисно, а може просто цікаво почитати як це виглядає зсередини без прикрас і без оцього всього “кіношного” вайбу.

Бо чесно, перший час мозок взагалі відмовлявся вірити шо це тепер моя реальність.

Ще буквально вчора я думав про виступи, музику, якісь свої плани, людей навколо, а потім мене ловлять і через пару годин вже їду хер зна куди з такими ж тіпами в ахуї навколо.

І поки їдеш — уже встигаєш в голові перекрутити всі можливі варіанти, шо ти МІГ би зробити, аби не попасти в цю ситуацію.
І злишся сам на себе.
Типу:
“ну от нахєра ти поперся саме туди”.

А потім ліс.

І вам кажуть:
“Поздравляєм, ви тепер у війську”.
І настільки це все різко сталося, шо психіка ніби спеціально не давала до кінця усвідомити шо відбувається.

Я ше днів п’ять ходив у цивільному одязі, і ніби частина тебе ще трималась за старе життя.

Потім піксель.
Потім знов кудись везуть.
Потім БЗВП.
Потім нові люди.

І постійно оце відчуття, шо тобі ніхуя особливо не пояснюють, бо солдату зазвичай кажуть рівно стільки, скільки йому треба знати прямо зараз.

“Збирайтесь.”
“Виїзд.”
“На місці доведуть.”

І ти просто їдеш далі.

І от шо реально було найважче - не фізуха навіть і не самі заняття.

А оце відчуття, шо ти більше не контролюєш своє життя так як звик.

В цивільному ти сам собі вибирав:
ритм,
людей,
чим займатись,
куди йти,
шо робити.

А тут тебе просто вкидає в систему, де поруч абсолютно випадкові люди, і тепер ви всі разом проживаєте один дуже дивний спільний досвід.

І це теж сильно ламає голову.
Бо в цивільному ти формуєш своє коло сам.
А тут в одній палатці:
хтось агресивний,
хтось в паніці,
хтось вже «на варіантах»,
хтось просто мовчки робить шо кажуть,
а хтось навпаки вривається в цю всю тему так ніби все життя цього чекав.
І шо цікаво - читай нижче в коментах) by @fogspace

257

52

2 months ago

Слухай «Місто» на всіх платформах 🏰

Зведення та мастер: @flashyoungin
Лейбл: @hrai.music by @fogspace

190

14

6 months ago

Art Groove Street Bounce (06.12)
Дякуємо всім за неймовірну енергію!
Дякуємо @gurtokk за теплу атмосферу!
Дякуємо артистам за баунс який вони подарували !
Зустрінемось в 2026!
Footage & edit — @36x11 by @fogspace

145

7

8 months ago

Трохи спогадів з Маскараду @electroperedachi 01.11 в Жовтневому 👹👺🤡

Подєка 🙏

📹 @36x11 taken in Жовтневий Палац by @fogspace

80

13

8 months ago

Чи кожен діджей може ТАК ловити вайб драммера? 😁😁
Наживо в @atlas.37 то можна побачити 30.11 на сольнику @vuzv_official taken in Поділ by @fogspace

303

25

8 months ago

Просто Foggy Fog @fogspace

BreakBeat / Progressive Break / DnB / Jungle

«Мій виступ це сублімація пережитих емоцій напередодні події. Під час сету з мене виплескуються всі переживання, сміх і сльози. Хочу шо б кожен друг який прийшов - прожив разом зі мною цей виступ, налаштувався на потрібний вайб і позбувся своїх внутрішніх “червів” котрі заважають знову побачити сенс в усьому.»

Побачимось 06.12 на @gurtokk
Початок о 16:20 🤙🏿

Посилання на квитки закріплено у профілі ⬆️ taken in Kyiv, Ukraine by @fogspace

35

7

8 months ago

taken in Kyiv, Ukraine by @fogspace

100

17

8 months ago

«Велич. Дощ» - це сенсуальний ритуал, місце зустрічі однодумців. Ми бачимо прості речі під інакшим кутом. Шукаємо красу у кожній деталі. Ми - ті, хто вміє будувати повітряни замки і жити в них. Ми - свідки нового ренесансу.

Ми відкриваємо двері о 18:00, і просимо бути вчасно - бо ритуал працює тільки в разі повного занурення. Його цілісність забезпечить DJ Can ON - артист з абсолютно унікальною технікою і підходом до Гри. Цього разу він презентує новий - «зворотній» - підхід до джемів, де основою грува є саме діджей. Під шорхіт його ж платівок хіп-хоп музикант СХМД презентує пісню та відео «Під Дощем. Diezel Tribute» - спільну роботу із легендарним київським рок-гуртом Green Grey. Це - переосмислення легендарного хіта 90-тих, який отримав нову форму, але зберіг головне - глибинні сенси, про які шепоче столичний асфальт після зливи.

28.11
18:00
"KarmaRoots" спік'ізі бар (Басейна 5Б, вхід через арку)
Entry - 420UAH (посилання - в шапці профіля)

Відчувай Велич taken in Kyiv, Ukraine by @fogspace

97

9

8 months ago