Instagram story viewer> @korop.alena> Posts

Альона Короп

@korop.alena

286

followers

281

following

PR
Writer

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

День розʼєднаних берегів. 2.10.2026

12 805 день мого життя 🖤

Ph: @andrii.dem taken in Khreshatyk by @korop.alena

56

7

13 days ago

Фінальний постер з відпочинку вже з Києва.

Ну, я не можу, як було круто 🌊🤍 taken in Earth by @korop.alena

47

4

a month ago

Заколисана морем, приспана зорями, затанцьована вуличками старого міста з білими будиночками. Натхненна посмішками й замріяна тим, що вже не повторити.

Дякую тобі, моя подружко @tetiana_midliar, за цей тиждень. Відпочивати дівчатами - особливий кайф 🤍 🌊 taken in Bodrum -Torba by @korop.alena

206

9

a month ago

35 🎉

Let’s go! taken in Bodrum, Mugla by @korop.alena

52

35

a month ago

Un soir en noir 🎵 taken in Bodrum, Mugla by @korop.alena

59

18

a month ago

Один день на острові Кос.

Година на поромі.
Мій перший грецький салат in Греція.
Старе місто й гранати на деревах.
Блакитні віконниці, блакитні двері, блакитне море - багато блакитного.
Стародавня агора, руїни якої відкрили після землетрусу.
Порт, море і дуже багато сонця.

Один день - маленьке окреме життя 💙 taken in Kos, Grèce by @korop.alena

56

11

a month ago

Щойно пили каву з подружкою, і вона розплакалася, читаючи новини з Києва.

Ми зізналися одна одній, що нам ніяково зараз насолоджуватися сонцем і цією безтурботністю. Наче ти не маєш права бути такою щасливою, поки твої близькі - у небезпеці.

Але іншого моменту не буде.

Не буде нас саме в цьому віці. Із такими зачісками, такими усмішками, саме в цьому місці, о десятій ранку.

Тому - карбувати в памʼяті. Усміхатися. Жити. Памʼятати й запамʼятовувати.

Молодість. Море. Сонце.

І дякувати - батькам, рідним, одна одній і світу. За життя.

І, як співає Кеті Перрі у Roar:
I guess that I forgot I had a choice.

У цьому моменті так точно taken in Bodrum, Mugla by @korop.alena

75

16

a month ago

Уперше запросили прочитати лекцію, біля
Хрещатику.
Ловлю мелодію біля Андріївського.
Просто каштан 🤎
Квіти в метро, аромат яких вдихаю щоранку.
Пішохідний міст на День Незалежності.
Рибалки - чудовий вайб. Нагадують Стамбул. Чомусь у кожному місті-мільйоннику обов’язково є ті, хто сидить біля води з вудочками.
Найкращий сніданок ever - у Марко.
Я у вишиванці й сепії.
На завершення - Лятошинський в Українському домі. Там можна почути, як звучить мій харківський Держпром taken in Хрещатик by @korop.alena

51

4

2 months ago

Слухали музику Стінга 🎵

@svitloconcert taken in Toronto-Kyiv by @korop.alena

69

2

2 months ago

Одного дня тобі обов’язково скажуть:

- А я думала, ти така…
- Яка?

Наш образ складається з мільйонів лінз, крізь які на нас дивляться інші люди.

З їхнього «правильного», вибудуваного на власних страхах, вихованні й комплексах - наче те LEGO, що стояло на підвіконнях у дітей 90х.

З їхнього «складного», бо вони пройшли лише своє «складне».

З їхніх «невдач», які комусь здаватимуться перемогами, а тобі - лише кроками. Бо ще йти і йти.

А душа - неосяжна.

Вона може злитися сильніше за цунамі. Підіймати в собі піщані бурі, більші за Сахару. І навіть якщо навколо довго не буде води, вона не висохне. Не перетвориться на пустелю. Вона шукатиме джерело, і обов’язково його знайде.

Бо єдине джерело, яке справді тебе живить, - це ти сам.

Ти можеш бути комусь «не до пари». Але ми ж не в ковчезі, хей 😊 А хто тобі до пари (друзів, рідних, коханих) - ти й так знаєш. І номер маєш. Тож буде треба - підхопиш і посадиш на той корабель.

Тому не кажіть: «А я думала, ти…» (кажу всім і собі)

Бо підводна течія не змінює свого напрямку через камінчик, кинутий із берега.

Із берега краще дивитись на гарні мушлі і мріяти. На березі не штормить…

🤍 by @korop.alena

73

6

2 months ago

Прекрасний літній день ☀️🌊 taken in Bucha, Kiev Oblast by @korop.alena

72

2

3 months ago

Ну що. Цей день настав.

Ваші історії тепер живуть у моїй книзі. І вона з’явилася в Apple Books. Посилання в шапці.

На початку повномасштабної війни я почала записувати історії жінок.

Тоді мій щоденник мав робочу назву «У війни жіноче обличчя». Це була моя внутрішня розмова з книгою Алексієвич.

Я слухала своїх подруг і зовсім незнайомих жінок. Із Харкова, Бахмута, Чернігова, Києва.

Голову реанімаційного відділення військового госпіталю.

Тренерку, яка пішла працювати на швидку.

Маму, яка тримала біля себе заряджений пістолет, щоб захистити сина, поки чоловік їздив на впізнання.

Жінку, яка втратила колишнього чоловіка на фронті, а тепер виховує його маленьку дитину.

Ви розповідали мені про перші евакуаційні потяги.

Про прощання на роки на вокзалах.

Про тишу в Бахмуті, коли стало чутно лише спів птахів.

Про друзів, яких ховали у дворах.

Про казкові простирадла, які ставали для дітей маленьким світом у бомбосховищах.

Про любов. Про страх. Про віру.

Я слухала вас ночами.

Переслуховувала голосові, розшифровувала їх, викреслювала і знову залишала.

Спочатку це був благодійний проєкт на Patreon. Потім я мріяла про друковану книгу. А потім одна мудра людина сказала: «Зроби аудіо».

Так усе й почалося…

⬇️ taken in Kyiv, Ukraine by @korop.alena

21

21

4 months ago