Instagram story viewer> @lisabencs> Posts

Єлизавета Никитюк

@lisabencs

241

posts

1.2K

followers

997

following

Я-я.
акторка субʼєктна 1 шт.
Міні ( м а к с и ) малізм
Кyiv / (Volинь)

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

by @lisabencs

182

4

6 days ago

виплюю інформацію протягом півтори хвилини настрій балуваця думаю скоро видалю а може і ні всім цьом цьом by @lisabencs

764

30

11 days ago

вже через ДВА ДНІ @lesyakva тому ЛІЗАБЕНКС вирушає з 5 ШНУРІВКАМИ- шнурівками?- шнурівками!- а що це?- аааа так ви рілс подивіться і зрозумієте все- добре дивлюсь by @lisabencs

403

25

2 months ago

це була моя перша і впринципі крайня акторська фотосесія зроблена майже рік тому в червні. в той день ми знімали «життя в україні бі лайк» до 2 ночі , і прокидались в 5 щоб встигнути зняти ранкову сцену на лівому березі біля води на червоному катамарані. цей день, 5 червня , день фотосесії на акторське портфоліо в мене був відміченим кружечком в календарі за кілька місяців, 5 червня займало на моїй часовій сторінці десь так 4 клітинки (звичайний день (без нагальної потреби показать всьо що я можу за одну картінку на кількасот пікселів) рівняється за одну) , тому коли таксі з лівого берега не викликалось я прийняла стратегічне рішення стрибати і бігати туди сюди біля дороги щоб знаєте, виглядати свіжо і бадьоро на фотографіях. хто зна коли я ще раз зможу зробить цю акторську фотосесію, а без неї ну ніяку карʼєру актора ви розумієте, не побудуєш. надіюсь от тепер хоча би ви відчули цей рівень вимог які я сама героїчно сама перед собою поставила на 3 години світлого сонячного дня!!за місяць, життя в україні бі лайк їде в червні на миколайчук оупен, і лише зараз, через рік, я викладаю ці фотографії, нарешті пробачивши собі що не показала за ту фотосесію всю свою харизму і акторську природу. і тепер просто дуже трепечу коли помічаю на них що посміхаюсь я , попри всю серйозність, так само як тато. (а ці хіхі фотографії я обовʼязково викладу пізніше бо я інтригантка)бажаю всім читачам цього постіку, щоб всі пʼяті червня ставали вам ще однією пригодою , а не дурацькими капканами які ми турботливо підкладаєм собі в голові щоб потім весело на них натикаться!п.с. так, волосся зараз і справді трохи довше, але мене це вже не зупинить . @katerynakozinska дякую вам за ці знімки, я щомісяця до них вертаюсь, і роздивляюсь те що ви тоді побачили. by @lisabencs

312

27

3 months ago

на свою дебютну виставу, яка стала ледве не моно спектаклем, я покликала одну людину. я багато вимагаю від себе, і мені здається що світ теж, а виявляється його погляд часто буває магічно мʼякший, і з великою вірою і чистою любовʼю до твоєї присутності. завтра я граю свою першу і останню дипломну виставу о 16:00 на Ярославовому валу 40 в навчальному театрі. Я знову хотіла нікого не кликати. Проте люди який я люблю шалено нагадують мені що вага сумнівів і страху набагато менша проти відданості і щирої віри. І тим паче, проти миті. Бачите, я навіть інстаграм назад скачала щоб вас покликати)«Жорстокість це просто.Нагадай нам про красуДоброта , яку ми ділилиТе як ми жили в затишних кухнях одна одноїу сонячних кавʼярнях у краю Боснії, моїм краюНагадай нам як колись ми співалияк легко було бути» Я не знаю якою собою я буду розказувати цю історію завтра, але я знаю що ці слова я хочу підзвучити собою, спробувати сказати їх своєю відвертістю і своєю щирістю. Вони існували до мене, прийшли в моє життя з великою любовʼю і довірою. Мені прийшлось навчитись довіряти собі більше, щоб мати сили сказати їх. про землюяка була раєм. сьогодні вистава іншого складу відмінилась через кількагодинну тривогу тому закиньте на збір будь ласка. by @lisabencs

107

2

4 months ago

закиньте на збір фото справа магічних рук @dysokolova by @lisabencs

187

8

6 months ago

так склалось що останні кілька років я щодня згадую про смерть. в наші дні, не виходить про неї не згадувати. і інколи думається про смерть так «а от якщо я от прям зараз…бабах…я щось якось …чи прям взагалі прям ніяк ніяк?» ну , а коли всі всі всі забудуть? а я вже щось зробила щоб хоч на трішки залишитись ще тут, навіть коли мене як такої вже не буде? і цих думок стало так багато. що в якийсь момент я зрозуміла що так почала жити заради достойної смерті замість достойного життя. а життя воно різниться від смерті тим, що на його шляху ти ще не один. і ти вже не один. тут можна йти в стопу з кимось, сплітатись, перетинатись, зачіпатись, любитись і ненавидітись. і я би хотіла більше помічати незабутність інших які поруч зі мною. щомиті бачити їх «зараз». вірити в них. шанувати. підсилювати. мені так боляче коли я дізнаюсь про Героїв що загинули після їх смерті. про все що вони хотіли втілити, що втілювали, і на шляху чого часто були не поміченими. були самі там, де було доста очей які чомусь не помічали. це все я до чого. я зараз маю збір який відкрила людина яку шалено люблю і яка мене надихає бачити людей такими як вони є. дарувати свої очі їм. а ще ця ж людина відкрила для мене чудеса Етимологій)і у мене зʼявилась ідея як цей збір по трішки закривати. я хочу писати для своїх друзів гебелоги! Є некрологи (від некрос - мертвий, логос - слово) , а я хочу робить гебелоги ( гебе - розквіт сил!(так сказав геміні я йому довіряю))) Я поки не знаю як я це буду робить, але в мене за плечима валяються 7 років дизайну, тому побачимо, може щось вийде. в мене в шапці посилання на банку. з вас 34 рази по 500 гривнів - і ми закриваєм цю крихітку. з мене - 34 гебелогилюблю цілую, радію мати друзів про яких хочеться писати! by @lisabencs

59

1

6 months ago

вчора я дизайнила цю карточку і ламала голову як би то так написати цей текст щоб хоч якось зробити його почутим попри всі замерзання тіла, пробитись через бажання помитись в гарячій воді , і нагадати самій собі ж що досі єдиним рішенням в цьому пре - апокаліпсисі яке працює в довгу перспективу це поміч війську. я робила цю картку, і готувалась вибивати гроші в людей на вулиці, бо 22 тисячі це більше ніж я будь коли збирала. а потім я виклала історію з посиланням, і мої друзі взяли і накидали 3 тисячі. за кілька годин. чуваки, я повірила в себе так як ніколи не вірила) і мені так хочеться передати цю віру далі. тим, кому вона потрібна найбільше, для кого ця зима не вперше найхолоднішаі хто весни чекає найбільше. в кого таке ж бажання є, нумо відкривать мікро - нано - міні - збори , я вам зроблю карточку, і допоможемо зібрати реально потужну (вибачте))) суму) люблю цілую дякую що в ці темні часи продовжуєте світитись крепко крепко обіймаю by @lisabencs

78

13

6 months ago

Знайомимось ближче з програмою Фестивалю і починаємо це з ескізу п’єси «Вийти за Межу» Наталки Зарицької у режисурі Анни Мрачковської.Під час показу ми зможемо побачити історію жінки, яка шукає й знаходить власну формулу виживання у світі соціальних конфліктів, домашнього насильства та війни. Її шлях — це боротьба за визволення чоловіка з «Азовсталі» та полону, шлях крізь страх, втрати й невизначеність.Крок за кроком вона відкриває в собі силу там, де, здавалося б, її не може бути і саме це змінює хід подій.Історія про межі, які руйнуються. Про те, що людина здатна на більше, ніж те, що ще вчора здавалося межею можливого.Команда вистави:Драматургиня — Наталка Зарицька @natalkazarytskaРежисерка — Анна Мрачковська @_mrach_annХудожники — Катерина Кардель @kateryna.kardel ,Едуард Камалов @kamalov_edvardПластичне рішення — Вікторія Степанкова @vvvicapetrovaАктори / акторки:Єлизавета Никитюк @lisabencsЕдуард Камалов @kamalov_edvardАнастасія Восканян @voskanyaaanПоліна Філліппова @_pollifippПоліанна Зеленська @_poliaannaa_ Юлія Хамхіль @juliaa_khamРеєстрація за посиланнямhttps://forms.gle/T5VhH3iknnAriNgeAТеатр Драматургів підтримується Європейським Союзом за програмою Дім Європи. by @lisabencs

157

3

6 months ago

улюблена театральна сцена нашого часу by @lisabencs

34

0

6 months ago

13.01 куди течеш, гілонько? куди ламаєш воду в цей раз? обернись ти коренемта й лиш - лиш - лиш так не згний у дна14.01 дивно так колись любила ділитись всім всією з людьми з такою ж силою як зараз це все здається надлишковим і зайвимтишою бути з собоюлюбовʼю вертатись до світу світлом інколи лишнім і недоречним щодень дарує якийсь новий кутик у взорі у погляді на іншу іншого на я врешті решт не збайдужіти до неможливогоцілувати земні послідовні повторювання не захищати захищенепокладатись на ризикине зрікатись вибору13.01 приймаючи поглинаю з собою самою з ворожою собоюоббити тінями залити їх тобою заповнитизагустити світло що не розжеврівшисьпотухаєу прірвʼяній темені деручій by @lisabencs

102

1

6 months ago

by @lisabencs

124

0

7 months ago