Instagram story viewer> @maks_om> Posts

maksym omelyanchuk

@maks_om

996

followers

5234

following

choreographer
teacher

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

чи лунає скрип дерева в лісі, якщо його ніхто не чує? напевно йому потрібний спостерігач by @maks_om

551

24

2 years ago

🍒

ph: @martan.photographer by @maks_om

207

14

2 years ago

base: @myartbase.tr by @maks_om

63

2

4 days ago

часом до смішного

майже всі люди з якими мені приємно і комфортно спілкуватися або сдвг/рас/шизоїди, або прикордонники, або як мінімум вчл

ми в якийсь момент вирішили, що нейровідмінні вони як малковіани з маскараду вампірів, просто сповзаються в натовпи, слідуючи внутрішньому чуттю by @maks_om

129

2

a year ago

я прокинувся. свідомість ще десь у тумані, крізь туман згадую, що треба їхати. губи злиплися, все руйнується, не можу нічого зрозуміти, все мало бути добре цього ранку.

я прокинувся. далі ліжка нічого немає. повітря не викликає бажання їм дихати. вихідний, чи я кудись спізнився. так ліньки, що нічого не можливо. якийсь гарячий суп із спогадів, захлинаюся.

прокинувся. ну треба ж. наповнений байдужістю. встиг зареєструвати дивний зигзаг, який зробило «я», що твердне. звичайний сюжет для виходу зі снів, але цього разу якийсь занадто виразний. треба їхати, а плану нема. а вихід є. паніка.

я прокинувся. повернув голову, зістрибую з ліжка, кава та сніданок. заткнувся об килим на підлозі. все, цього разу, начебто, остаточно.

хто він, скільки нас, хто комусь сниться. by @maks_om

65

3

a year ago

🕊️🪽
oh my gosh

@oks295 by @maks_om

234

27

a year ago

внутрішній досвід шизоїда настільки особистий, невпізнанний і невіддзеркалений іншими, що здається йому нестерпним для іншого.

тому він ховається чи проходить крізь нешизоїдних людей, схильних приписувати його поведінці “ненормальність”. він сам сприймає нормальних невротиків як “ нечесних “ , тобто. які використовують психічні захисти. щоб отримати доступ до своїх прихованих імпульсів, фантазій та почуттів, невротику необхідно провести тривалий час у терапії, болісно зламуючи ці захисти.

шизоїди надто близько знайомі з тим, що фрейд називав первинним процесом. їх не дивують і не лякають свідчення несвідомого, вони інтимно знайомі з процесами, схованими для інших. психотична вразливість через це непросте знайомство - причина центрального конфлікту шизоїдної психіки, конфлікту близькості та дистанції.

підходячи до іншого, він намагається переконатися, що не злякав раптовим наближенням. це проекція його власної вразливості через надчутливість.

такий прояв найчастіше зчитується нормальним невротиком як зарозумілість, емоційна холодність, непрозорість контакту, але ними не є. це крихкість: історія про слона в посудній крамниці хороша, коли ти слон, а не посудна крамниця. by @maks_om

84

3

a year ago

Психічні травми та бажання їх – «попрацювати»

Змінити ми можемо тільки актуальний механізм адаптації при зіткненні з досвідом минулого, що неминуче повертається.

Ми не можемо чимось засипати прірву, вириту болем раннього досвіду, ми навіть не можемо себе переконати до цієї прірви не наближатися [сама під’їде], але ми можемо поставити навколо цієї прірви перила та попередження знаки та навчитися ними користуватися. Користуватися самостійно, тому що умовити людей, що кружляють, що «тут мені боляче, будь ласка, не тисніть» спрацьовують тільки доти, поки наша травма не провокує їхню травму - тоді ніякої пощади.

Є ще один феномен. Якщо за змінами наших адаптивних механізмів відповідаємо ми самі, то навчення ними користуватися ми можемо отримати тільки через контакт з кимось, хто «за нас» - з психотерапевтом, наприклад, або спільнотою інших, які одужують від травми.

Доводиться крутитися між болем та надією, між підтримкою та окремістю, між розчаруванням та відповідальністю.

Помічати, називати, спостерігати, дихати, спиратися на когось, робити новий вибір. by @maks_om

197

26

2 years ago

не про сенс, а про необхідність.

часом відчуваєш, що десь відбуваються змагання з метання гранат на дальність та у вікно. дивлюся на свої руки – кількість гранат обмежена. одна в даль, одна у вікно, напевно. до липня якраз, може, руки зміцніють.

руками ще любив гарних людей обіймати. обіймаєш, бувало, і думаєш: “дякую тобі, господи, за ці руки, взагалі”.
коли нема кого обіймати - збожеволіти можна. ось і збожеволів. тому й вижив, але вже дивлячись у який бік.
хоч, це було і не обов’язково.

буває ж: що хтось іде, прощається, вмирає. особливо якщо вмирає, і нічого.. начебто.
порожнеча.

потім у собі роздивився прекрасне, живе і тепле, те що перебуває між мною і порожнечею.
це не про сенс, про нього я ніколи не знав, а про необхідність швидше.
у самому собі, виходить, мені крім кохання нічого не важливо. by @maks_om

186

11

2 years ago

Існує поширене уявлення про природу, як про велику гармонійну систему, де все збалансовано. Ця ідея видається красивою: природа - це щось мудре, ідеальне, саморегульоване. проте реально куди жорсткіше.
природа - це не доброзичлива мати, а машина виживання. де страждання закладені в сам фундамент життя. хижаки терзають здобич живцем, паразити повільно роз’їдають своїх хазяїв, комахи відкладають личинки в живих істот, щоб ті пожирали їх зсередини. Більшість тварин у дикій природі не помирають мирною смертю від старості, їх розривають. їх можуть жерти живцем інші тварини, їх виснажують хвороби, вони гинуть від голоду, холоду, спеки, спраги. страждання не зникає навіть у найм’якіших екосистемах. досить поглянути на розмноження. Мільйони дитинчат народжуються тільки для того, щоб загинути в перші дні життя. риби мечуть тисячі ікринок, жаби відкладають сотні яєць, комахи народжують потомство в неймовірних кількостях і майже всі ці життя закінчуються в зубах, дзьобах і шлунках інших істот. це не гармонія - це постійна боротьба за виживання, де смерть головний регулятор системи. природа не добра, не мудра, не справедлива, вона просто працює за своїми жорстокими правилами, і в цих правилах немає місця ні жалю, ні співчуття. це нескінченний цикл болю, де кожен бореться за своє існування, доки не стане чиєюсь їжею. тому, коли хтось говорить, що природа «сама знає, як усе влаштувати», варто спитати: - «а вам би хотілося опинитися в цьому механізмі не в ролі спостерігача, а в ролі жертви?» by @maks_om

79

1

2 years ago

З днем театру

«1984»

@zankovetska.theatre

chor: @busko_oleksii
dir: @vladabelozorenko
🎥 @oleh.androshchuk by @maks_om

51

1

2 years ago

🌪️🌪️🌪️ by @maks_om

131

8

2 years ago