Instagram story viewer> @nebosklo> Posts

Elena Nebosklonova 🇺🇦

@nebosklo

751

followers

882

following

Психотерапевтка ❤️🤝🧠
Підлітки та дорослі
Робота зі станами й саморегуляцією
Психіка • тіло • нервова система
Онлайн-консультації → в дірект ✍️

POSTS STORIES REELS TAGGED

Мало хто знає, але я вирішила стати психотерапевткою у 13 років.
І цьому посприяла моя підліткова самотність, але не так, як може здатися.
У цій самотності, звісно, було й боляче, бо дитина в тобі «помирає», а те, що пізніше стане дорослим - формується. Шкаралупа цих змін шкребе по живому

Ця самотність була схожа на те, що сьогодні називають ретритом. Ні друзів, ні розваг - лише ліс, сад, домашня худоба і тиша. Ну так, була ще бабуся. Вона була ніби настоятелька мого підліткового монастиря: будила зранку стуком горщиків у печі, кликала їсти і просила допомогти в цілком приємному побуті.
У цій свободі я нудьгувала і вигадувала. Іноді включала телевізор, щоб укотре розчаруватись: давали концерт класики або гончарство.

І одного разу я натрапила на фільм "Я і інші"
Він складався з низки соціально-психологічних експериментів. І мене зачепило питання: що такого відбувається всередині людини, що вона робить саме цей вибір, а не інший? Чому бачить біле, а називає його чорним?

Ця думка не відпускала мене аж до вступу на психфак. На I-й курс я прийшла вже зі своїми конспектами.
І через 16 років я можу описати словами те, чим я насправді займаюся в психотерапії.

Я намагаюся не множити ентропію.

Натомість - допомагати роз'єднаному знаходити зв'язок, заплутаному - ясність, а тому, що завмерло, - повертатися до життя. І, зрештою, відновлювати віру в те, що людина може бути автором свого життя.

Саме тому всі ці роки я вчилася різному: різним оптикам психотерапії, роботі з лімбічною системою, арт-терапії, міофасціальній і краніосакральній роботі, метафоричним картам господи прости. І не тому, що шукала ще один метод. А тому, що кожна з систем може відкритись до контакту через свою мову - і мені хотілось розуміти більше цих мов.

Іноді в роботі буває важко. Особливо тоді, коли старі способи виживання людини водночас є фундаментом психіки. І я опускаю руки, бо відчуваю безсилля. Але все одно думаю: Божепоможи
І щось таки стається. Щось перезбирає цей фундамент так, щоб він відповідав уже дорослому життю. І стає видно те, чого досі не було. Не нову людину, а ту, якій нарешті стало достатньо безпечно стати собою. І це найкрасивіший момент моєї роботи
📷 @nastyagooz taken in Київ by @nebosklo

114

23

3 months ago

Майже місяць тому я завершила перший рівень навчання з краніосакральної терапії.

Моє знайомство з КСТ почалося задовго до навчання, але, як і водиться –з власного клієнтського досвіду. Я знаю, як це — бути по інший бік терапевтичного контакту. Відчувати зміни в тілі, кістках, м’язовому напруженні і відкривати ще глибші рівні тілесної чутливості. Дякую за зв’язок із космосом, @annahata.rehab 🤍

За роки психотерапевтичної практики я впевнилася, що далеко не весь наш досвід можна осмислити й опрацювати словами. Тіло заслуговує не меншої уваги, ніж наші думки, почуття та переживання. Ба більше — першочергової, адже тілесний досвід передує формуванню нашого психічного ландшафту.

Краніосакральна терапія — це робота через дуже тонкий, уважний тілесний контакт. Без необхідності щось пояснювати, інтерпретувати чи навіть говорити.

Згодом розповім більше, не перемикайтесь 😉

Тож, для мене це природне продовження багаторічного професійного інтересу до людини.

Сьогодні я освоююся в ще одній професійній ролі. І, зізнаюся, потребую підтримки на цьому шляху. І вже готова запросити і вас у цей досвід 😊

Наразі практикую в Чернігові 🌿

Окрема вдячність моїй партнерці в навчанні @diduk.nastya 🤍
За довіру, уважність і можливість бути одна для одної не лише партнерками в практиці, а й частиною професійного становлення. Вірю, у нас все вийде 🙏 by @nebosklo

67

21

2 days ago

Збирати гриби — це завжди приблизно один і той самий прогнозований сценарій.

Перші пів години я ходжу лісом як потєряшка, фоткаю мухомори, ліс і не бачу жодного нормального гриба. А мама за цей час уже десь назбирала пів корзини.

Потім вона відсипає частину мені, мовляв, щоб їй легше було носити.
Але я думаю, що це якийсь давній грибний ритуал: спочатку мама ділиться зі мною грибами, і тільки після цього ліс починає показувати мені мої 🍂🍄‍🟫

З Сашою було рівно так само — після маминої «пожертви» і її корзинка почала наповнюватися.

Не знаю, як це працює. Можливо, саме мамина щедрість відкриває нам очі на те, чим щедрий до нас світ.

Бо, зрештою, багато чого ми вперше вчимося помічати саме через маму 💛 taken in Ведильці by @nebosklo

66

4

10 days ago

Найкраща Соня у світі святкує свій День народження!

Хочу відзначити, що коли ти була маленьким кабачком, ти була такою ж красивою, як і зараз. Тільки маленькою — за розмірами, але ніколи не за відчуттями.

З днем народження, доця! Будь щаслива так само, як ти красива ❤️ by @nebosklo

97

13

a month ago

Сьогодні мені 46 років. І я хочу поділитися думкою, яка здається мені важливою.

Коли ви усвідомите, що вік — це привілей, якого досягають не всі, то перестанете боятися втратити молодість.

Але для цього є одна необхідна умова: не підтримувати протистояння, у якому щось неодмінно має бути кращим, а щось — гіршим.

Не знаю, чи є сенс у рефлексіях саме цього дня, адже вони виникають незалежно від лімінальних періодів — життя підкидає їх із різною інтенсивністю. Ще минулого року я думала: «Ну чим іще я можу себе вразити?»

Виявляється, шляхи вражень несповідимі: від зміни карти близькості до зміни напрямку діяльності.

І буду відверта: у 46 я подобаюся собі ще на один рік більше. Думаю, це прогресія :)

Вітання вітаються 🥳

Фото зробила @nastyagooz 🩶 taken in Україна by @nebosklo

89

66

a month ago

На згадку про Вирій просто неба 🪶
@vyrii.prostoneba taken in КИТ - перформанс павільйон by @nebosklo

85

12

2 months ago

Згадуючи відпустку, переглядаю фото і думаю: чому ж мені так постійно хотілося закидати ноги на балюстраду балкона?

І нарешті зрозуміла, що це моя тілесна форма сказати «Я пас».

От скажіть мені, у кого є які пропозиції до такої людини?

Окрім «налити тобі ще вина?», «ще кавуна?» чи «хочеш лимонаду?»

Звісно, якщо людина має Бога в серці 🤌🏻 taken in Prčanj by @nebosklo

82

6

2 months ago

Сенсорний досвід переживання Бока-Которської затоки ✨🌊🌅🍑⛴️🌴🇲🇪💦

#kotor #tivat #prčanj #montenegro taken in Boka Kotorska, Montenegro by @nebosklo

59

14

2 months ago

Як зрозуміти — це закоханість чи любов на все життя?

Бо у мене з Боко-Которською затокою match 10/10 🩵

Тут пляжний відпочинок саме такий, яким його, мабуть, задумав Господь: виходиш із дому, доходиш до води — і більше ні про що не піклуєшся.

Жодних лежаків у три ряди, боротьби за місце під парасолькою чи складної логістики «як дістатися моря». Просто вода, гори, тиша — і нескінченний пірс радості, яким можна йти, сидіти, лежати, дивитися вдалечінь і бути щасливою без жодної причини.

Найбільше я кайфую від того, що можна закинути ноги на балюстраду балкону й дивитися праворуч і ліворуч, як гори обіймають море.

А ще мені неймовірно пощастило з хостами. Золоті люди — теплі, уважні й такі гостинні, що відпочинок раптом став схожим не на оренду житла, а на перебування в місці, де тобі щиро раді. @_irina.solomina 🩷

Тепер я точно знаю, що має бути записано в графі «ідеальний відпочинок біля моря» 🫠

І так, я продовжую наголошувати, що це місце треба обов’язково побачити на власні очі ☺️ taken in Boka Kotorska, Montenegro by @nebosklo

94

12

3 months ago

Пригадуючи своїх сумних клоунів 🤡
Алюзія на Гарсіа Маркеса стежками терапевтичних сесій.

Два роки тому я побувала на віллі Грок, відомий у Лігурії як Villa Bianca. Для мене це була справжня архитектура знахідка.
Її побудував Шарль Адриен Веттах — швейцарський клоун, найвідоміший в історії цирку. Грок — його творчий псевдонім.
У 1920 р. він приїхав до Імперії і закохався в місцеві краєвиди. Його вілла — фактично автопортрет. Вона поєднує елементи різних архітектурних стилів так само, як Грок поєднував свої таланти на сцені: від акробатики до гри на 14 музичних інструментах. І все це – з тонким меланхолійним гумором “смішного незграби”.

Він був генієм, бо люди впізнавали в ньому себе. Саме тому його гумор однаково торкався сердець і в Європі, і в Америці.
Що зробило його “Королем клоунів” у часи, коли цирк був на піку популярності? Я дивилася старі відео, читала уривки з автобіографії. “Секретний інгредієнт” ховався в його відчутті контакту.

“Справжня майстерність — це те, що ти даєш публіці, і те, що публіка дає тобі. Горе артисту, який забуває про цю другу половину”
Клоун — це людина, чия професія побудована на реакції публіки. І Грок розумів різницю між реакцією і контактом. Ця різниця важлива не лише в цирку.

Є люди, яким потрібен контакт — жива зустріч, обмін, присутність.
А є люди, яким потрібна лише ваша реакція.
Не ви, а эфект від вас.
На рівні тіла це відчувається так: “мене не чують, але на мене дивляться”.

Чому краще оминати такий «цирк»?
Бо людина, яка живиться вашими емоціями, залишає після себе лише збудження нервової системи, а не відчуття зустрічі.
Чому так стається?
Коли поведінка людини не складається в цілісну картину, виникає напруга. Мозок починає “будувати” пояснення, щоб її зменшити. Велике будівництво триватиме доти, доки ви не дослухаєтесь до свого тіла.
Тіло — це компас.
Воно підкаже, хто перед вами: майстер контакту чи шукач емоційних реакцій.

Навіщо це такій людині?
Чесно? Нам має бути пох.
Причини будуть різними: від регуляції власного стану через нервову систему іншого до підтвердження власного існування через “вплив — реакцію”.

Піклуйтеся про себе і не беріть участі в цирку, квитки на який ви не купували.
Це дорого 🩵 taken in Villa Grock by @nebosklo

116

27

3 months ago

Світ дивиться на тебе очима мами

Так вийшло, що її погляд став першим, через який ти побачив себе.

Чому? Бо дитина не має готового «я» від народження. «Я» народжується в очах матері, яка дивиться на немовля.

Це перше дзеркало і перше підтвердження існування. Мама дивиться = я є.

І цей погляд — теплий чи тривожний, уважний чи відсутній, приймаючий чи оцінюючий — поступово стає внутрішнім шаблоном. Не спогадом, а способом бути у світі: ось стільки я вартий уваги, ось так виглядає любов. Навіть якщо любов виглядає, як мовчання, критика, або хронічне розчарування.

Для мозку повторене часто починає здаватися правдою. Нейрони, які активуються разом, з’єднуються разом. Закон Хебба, погугліть.

Мозок майже ніколи не питає, чи справедливо те, що повторюється. Він просто будує дороги там, де найчастіше ходять. Кожного разу, коли той самий досвід повторюється, нейронний шлях стає трохи міцнішим.

Наприклад, якщо твоє «я є» залежало від оцінюючого погляду, життя буде крутитись навколо спростування цього погляду, але щоразу терпітиме фіаско, бо світ все ще дивиться на тебе очима мами.

І коли ми не знаходимо цього погляду, що цілком логічно, то болить не лише відмова. Пече сором. Він звучить хитро: «мене taken in Pomos, Paphos by @nebosklo

69

9

3 months ago

Червень був між двома містами ☘️

Київ нагадав, чому я колись поїхала з Чернігова. Чернігів нагадав, чому я туди хочу повернутися. І так по колу — без відповіді.

А все, що між цим, — свої люди.

Свої люди, які варті навіть перевтоми від кількості подій, бо це зовсім інший код близькості.

Так і запишем: код близькості «червень» ❤️ taken in Ukraine Україна by @nebosklo

67

0

3 months ago