Olena Barska

Концентрований екстракт новорічних емоцій. Наприкінці цього року відчуваю дивний стан — ніби всі емоції, переживання, страхи, події, враження, думки та висновки за дванадцять місяців раптом стиснулися в один внутрішній екстракт. У ньому важко відокремити радість від смутку, полегшення від ностальгії, останок від очікування, розгубленість від впевненості. Я не можу точно сказати, підібрати необхідне означення цьому. І, здається, це нормально. В наших, либонь, реаліях. Коли особисті події відбувалися на тлі великих зовнішніх фонів і шумів, у зболеному українському просторі — поруч із тривогами й паскудними новинами було багато життя. Усе це існувало одночасно — і саме тому емоції не складаються в просту формулу. Вони якоюсь сконденсованою масою перетікають у завулок душі і пам'яті, щоб потім раз-по-раз баламутити мій спокій чи навпаки - навіювати теплий смак спогаду. Трохи сумно відпускати той рік — бо журюся не за календарем, а за моментами, станами, версіями себе, які вже не повторяться так само. Трохи збентежено йду вперед, бо вірю й очікую, але й розумію, що може не статись. Перед новим роком не маю чітких відповідей і гучних підсумків. Є лише відчуття паузи — між двома вдихами. То ж, затамовую подих і з тим, що прожито, не поспішаючи, переходжу в рік новий.