Instagram story viewer> @olenabarska> Posts

Olena Barska

@olenabarska

2.3K

followers

3927

following

🇺🇦 Ukrainian
▪️Стільки марноти навкруги. І можливостей
▪️Намагаюсь не втратити свіжість сприйняття навколишнього світу.

POSTS STORIES REELS TAGGED

перед
чуття
перед
буття
лі
та
сон
ця
музика
дощу by @olenabarska

20

0

5 months ago

by @olenabarska

14

0

6 months ago

Усім рідним, друзям, колегам, знайомим- усім, хто мене у ці дні вітає- щиро дякую! Я пройшла цей шлях, я опинилась у цій точці завдяки вам! Усім відповім приватно. Дякую
(такою мене побачив AI) by @olenabarska

25

0

7 months ago

Мої 50 думок про прожите на моїй ФБ-сторінці Olena Barska by @olenabarska

36

0

7 months ago

За кілька днів матиму аж ювілей. Мати Василева! А я не відчуваю ані трагедії, ані ейфорії. Маю багато рефлексій. В душі моїй драйв, а в думках легкий джаз. Зафіксувала свій стан, свої роки, думки. Роблю висновки. Цікаво, що станеться за кілька днів? by @olenabarska

54

2

7 months ago

Я декларую свою віру в Тебе - в дорослого чоловіка, яким Ти став, сину.
Не в образ із красивих романів, не в ідею, в якій я хотіла тебе виховати, не в очікування, які я мала щодо тебе — а в реального Тебе - людину з власним характером, власними цінностями і власним баченням світу та себе у ньому. Я визнаю Твоє первородне право на свій шлях, свій темп, свої рішення. Навіть тоді, коли вони складні, незручні, незрозумілі або не вписуються в чужі сценарії. Я розумію твій сумнів не як слабкість, а як форму мислення. Я розумію твою самокритичність не як ваду, а як ознаку глибини та розсудливості. Я бачу твої амбіції не як марнославство, а як енергію творення, пошуку та стремління. Я декларую повагу до Твоєї відповідальності, яку ти несеш щодня за себе, за кохану людину, за справу, якою займаєшся. Я вірю у Твою здатність втримати рівновагу в цьому хиткому світі. Я не вимагаю від тебе бути безстрашним, і ти точно не повинен завжди бути відчайдушним. Але я знаю, що ти можеш діяти попри страх і сумнів. Я не прошу бути ідеальним і безпомилковим. Я прошу робити висновки і йти далі. Я приймаю Твої мрії. Я поважаю Твої плани. Я декларую свою материнську присутність. Просто як точку опори, до якої завжди можна повернутися. Без контролю, без тиску, без нав’язаних «мусиш» і «чому». І, так - я завжди хвилююсь. Особливо зараз. Чи ти в безпеці, чи близько до укриття, і щось в дусі - чи голодний і чи в шапці. Але я визнаю твоє безумовне право на власний життєвий почерк - на свій modus vivendi. З Днем народження, Максиме. Я поруч. Завжди. Мама. by @olenabarska

28

4

9 months ago

Концентрований екстракт новорічних емоцій. Наприкінці цього року відчуваю дивний стан — ніби всі емоції, переживання, страхи, події, враження, думки та висновки за дванадцять місяців раптом стиснулися в один внутрішній екстракт. У ньому важко відокремити радість від смутку, полегшення від ностальгії, останок від очікування, розгубленість від впевненості. Я не можу точно сказати, підібрати необхідне означення цьому. І, здається, це нормально. В наших, либонь, реаліях. Коли особисті події відбувалися на тлі великих зовнішніх фонів і шумів, у зболеному українському просторі — поруч із тривогами й паскудними новинами було багато життя. Усе це існувало одночасно — і саме тому емоції не складаються в просту формулу. Вони якоюсь сконденсованою масою перетікають у завулок душі і пам'яті, щоб потім раз-по-раз баламутити мій спокій чи навпаки - навіювати теплий смак спогаду. Трохи сумно відпускати той рік — бо журюся не за календарем, а за моментами, станами, версіями себе, які вже не повторяться так само. Трохи збентежено йду вперед, бо вірю й очікую, але й розумію, що може не статись. Перед новим роком не маю чітких відповідей і гучних підсумків. Є лише відчуття паузи — між двома вдихами. То ж, затамовую подих і з тим, що прожито, не поспішаючи, переходжу в рік новий. by @olenabarska

36

1

10 months ago

Між'яр'я. Над'яр'я. Під'яр'я. В Україні є все. #мандруйтеукраїною #небійтесьзаглядатиусловник #диктантнаціональноїєдності by @olenabarska

36

0

a year ago

Правда ж. Замилування. by @olenabarska

28

2

a year ago

Розмисли від і до... Ви часто собі говорите: ще прийде час? Але ж час тільки йде. І якщо згадати увесь синонімічний ряд цього слова-дії, то час діє від "плететься/теліжиться" до "мчить/несеться". І завжди у напрямку "від", і ніколи - “до”! Це ключовий досвід нашого буття — усе минуще. Одначе, якщо замислитись, саме цей рух “від” створює можливість поступу. Тобто без “від” не було б “бути”. Маю на увазі, що життя — це не статика, не збережений стан, а рух, процес, плин. Якби час не йшов “від”, не було б змін, розвитку, жодного перетворення. Ми не могли б стати кимось, навчитися, відчути, усвідомити. “Бути” передбачає динаміку — отже, “від” є умовою “бути”. Уявімо, що час зупинився: усе застигло, жодна мить не переходить у наступну - немає “було”, немає “стане”. Є лише одна нерухома точка. Це не життя, а вічне теперішнє без руху, в якому немає навіть досвіду — бо досвід потребує “до” і “після”. Отже, “від” — це не просто напрям, а механізм і умова існування. Ми існуємо тому, що світ віддаляється від свого вчора. Ми — наслідок того, що вже пішло. І якщо дивитися з точки зору втрати, то це — сумно. Бо змушені постійно віддалятися від моментів, людей, від себе колишніх. Все стає спогадом. Але ж з точки зору розвитку, то це — благо. Бо час, ідучи “від”, несе нас крізь досвід, зміну, оновлення. Ми не можемо повернутися, але можемо вирости. Тобто час іде "від”, щоб ми могли йти "до”. І насамкінець. Ми говоримо "час настав ", а не “час стоїть". Тобто ми відчуваємо його не як нерухомий потік, а як момент зустрічі. Отож, мабуть , не варто оцінювати цей рух часу "від" як добрий чи поганий, а просто встигати бути присутніми в тому ритмі, в якому він іде. Бо тільки тоді “від” через "до" перетворюється на “заради”. І можливо саме тоді час "прийде" і "настане".
#розмисли by @olenabarska

51

0

a year ago

Осінь лагідно та настійливо видавлює літо на узбіччя цього року, занурюючи його у спомини та фіксуючи у фототечках. Літо останній день виграє у вечірньому теплі, у сонячних променях, що ковзають по бруківці, у світлій пам’яті про подорожі й зустрічі та короткі миті безтурботності. Та вже відчувається, як природа розгортає нову сторінку: прозоре, наче скло, повітря, але прохолодне і м'яке, зі стійким запахом опалих слив і винограду приховує в собі тінь майбутніх холодів.
Але реальність не така вже й поетична. Ми живемо в ритмі тривог і новин, серед невизначеності й постійного напруження. Та навіть у цій дійсності ми не дозволили собі втратити літо повністю. Воно було сповнене сили та волі — у роботі, в сім'ї , у крихітних радощах, які так цінуються зараз. Десь у Карпатах ми вдихали гірське повітря, у степах слухали переспіви поля, на півдні дивилися, як хвиля торкається розпеченого берега. Це літо навчило нас більше цінувати прості речі — тишу, сонце, безпечний день, берегти кожну хвилину світла, кожен усміх і кожну теплу ніч без тривог. Ми працювали, спілкувалися, творили, відчували — бо життя вартує того, щоб бути прожитим попри всі труднощі.
І тепер, коли літо відходить, ми зустрічаємо осінь не як втрату, а як нову можливість. Вона приходить як час зрілості та рішучості: ми йдемо далі, щоб наблизити той день, коли кожне літо в Україні буде мирним, до того життя, де кожна пора року буде наповнена лише спокоєм і радістю. by @olenabarska

33

0

a year ago

Якось у березні моя добра подруга (привіт тобі, люба) сказала мені: ти не можеш грати у покер, бо у тебе всі емоції на обличчі. Я погодилась, бо ж і не вмію покерувати, а головне - подруга права- я погано приховую емоції. Втім, мати такий навик незгірше. До того ж, зараз, у час надмірної "інформаційної зашумленості", контроверсій, цинічних сигналів і масового людського болю необхідне емоційне блокування та емоційний контроль. Хоча, з іншого боку, заганяти себе в добровільну емоційну аскезу та втрату глибини (крихкого) життя - погана історія. Та й здоров'ю зле. Вивільняти емоції слід. Поряд з рідними, друзями, спільниками. Особливо сьогодні. Наприклад на грі @Mind Game Lutsk (і це не покер). Колись давно, ще до повномасштабної, мала таке чудове дозвілля, де неможливо було приховати емоційну щирість! Прокачка мізків і здолання стресу йшли бонусом. Сьогодні гра о 19 в Бункер-броварні «Карабас Барабас», вул. Винниченка, 4. Сходіть. Там є справжність.
А станом на цей ранок неприховано виражаю лють, ненависть і огиду до росіянців. by @olenabarska

21

0

a year ago