Victoria Korolchuk

Про синдром «емоційного смітника» та дорослих людей
Бути розуміючим, емпатичним та всепрощаючим - красива ідея. Доки вона не перетворюється на звичку працювати безкоштовним «контейнером» для чужого емоційного бруду, робочого стресу чи поганого настрою.
Часто ми добровільно підставляємо руки, щоб забрати чийсь біль, сподіваючись у такий спосіб зберегти спокій та близькість. Але ціна за таку амортизацію завжди однакова - втрата власної легкості, радості, а іноді й фізичного здоров’я. Тіло просто втомлюється витримувати на собі вагу чужих криз.
Головний висновок, до якого варто дійти якомога раніше: дорослі люди спроможні впоратися з собою самі.
У них є всі ресурси, щоб шукати інструменти, працювати зі своїми травмами чи екологічно проживати стрес. Якщо людина шукає шляхи - вона їх знаходить. Якщо ні - знаходить відмазки і це її вибір. Але ніхто не зобов’язаний ставати рятівником чи громовідводом за власний кошт.
Найкраще, що можна зробити для себе - це вийти з чужої внутрішньої війни і сфокусуватися на власному щасливому житті. Кожен має нести свій рюкзак самостійно.