Instagram story viewer> @pankratova_org> Posts

Психологиня в методі КПТ

@pankratova_org

942

followers

696

following

Панкратова Оксана
Працюю з тривожністю, ПА, ОКР, депресією
Звертайтесь, навіть якщо не знаєте свого запиту
Запис на консультацію в Direct

POSTS STORIES REELS TAGGED

Привіт! Давайте знайомитись 😊
Я — Оксана, психологиня, яка любить каву і біг ☕️🏃‍♀️

Тож ми можемо зустрітися і в кав’ярні, і на пробіжці.
Головне — щоб ви зробили перший крок і прийшли.

Бо якщо в бігу найскладніше — це встати з ліжка,
то в психології — написати повідомлення і не відкладати першу консультацію.

Я працюю онлайн і допомагаю розібратися з тим, що зараз здається занадто важким.

До мене можна звернутися, якщо:

✔️ ви втомилися і нічого не радує
✔️ діти не слухаються, а партнер не підтримує
✔️ є роздратування, поганий сон, зник апетит або бажання до сексу
✔️ буває страшно виходити з дому чи спілкуватися з людьми
✔️ з’явилися нав’язливі думки або дії
✔️ на роботі накопичилося стільки злості, що хочеться всіх послати
✔️ потрібна підтримка в процесі розлучення
✔️ ви постійно чуєте, що «недостатні» або «з вами щось не так»
✔️ повторюєте одні й ті самі болючі сценарії у житті
✔️ не зовсім розумієте свій запит, але відчуваєте: час щось змінювати

Іноді достатньо просто місця, де можна чесно говорити і бути почутими.

Я тут, щоб допомогти вам розібратися в собі та знайти більше опори в житті.

Напишіть мені в Direct, щоб поставити питання або записатися на консультацію 💬 by @pankratova_org

51

6

7 months ago

Частина 2. Прямий ефір про вигорання з @psychologist_bubnova на платформі @annazhuk25

Пишіть ваші питання, відповіді надамо в наступних ефірах.

Підписуйтесь, тоді ефіри будуть з моєї сторінки😆 by @pankratova_org

22

0

2 days ago

Частина 1. Прямий ефір про вигорання з @psychologist_bubnova на платформі @annazhuk25

Пишіть ваші питання, відповіді надамо в наступних ефірах.

Підписуйтесь, тоді ефіри будуть з моєї сторінки😆 by @pankratova_org

21

3

2 days ago

Цінуйте 🩷💚💜 тут і зараз #клублюбителівбігу #ukrainerunners #основабігу #runforukraine by @pankratova_org

75

8

7 days ago

Їду я така собі в потязі і думаю: як мало треба нашій психіці для відновлення.
Я 3 дні пробула в Івано-Франківську без повітряних тривог.
1 день поза Києвом я здригалась від звуків потяга та літаків. І не хотіла повертатись.
2 день я спала, бігала півмарафон і смачно їла. І ще не хотіла їхати.
3 день моє тіло вже не реагувала на різки звуки, я помічала красу, насолоджувалась архітектурою і просто повільно гуляла. І спокійно думала про повернення назад.

Тим часом новини: У Києві оголошень про оренду квартир стало на 66% більше, в Одесі — більш ніж утричі, а на заході їх різко поменшало. Такі дані за останні 2 місяці наводить «ЛУН».

У Чернівцях пропозицій поменшало на 65%, в Ужгороді — на 61%, в Івано-Франківську — на 59%. Скоротився вибір також у Луцьку, Тернополі та Львові. by @pankratova_org

57

2

13 days ago

Я звільнилася з роботи, на якій вигорала.
Це радикальний крок і він не всім потрібен, але тут він був необхідний.

І зараз я вперше за довгий час дозволила собі не шукати одразу наступну роботу.

Я взяла відпустку. Першу в своєму житті.

І заборонила собі поки думати про іншу роботу. Точеіше, поставила дед-лайн, що про роботу я думаю з 6.10.

Без цих всіх думок про "терміново треба знайти, що я бути робити далі, хто там мене візьме, роботу шукати довго.."

Я вирішила трохи пожити.

Смачно готувати, хоча я не люблю))) Я люблю їсти.
Гуляти(хахаха, смішно в умовах Києва, хоча у мене список є, куди я хочу)
Бути мамою.
Бути дружиною.
Пити каву зранку і не спішити.
Зустрічатися з друзями.
Спати(наскільки це можливо)
Поїхати на заплановані забіги(частину відмінили, але то таке, обставини, на які я не впливаю)

Так, у Києві обстріли.
Є тривоги, які тривають по 13 годин.
Є новини, від яких знову стискається всередині.

Але навіть на цьому фоні я помітила, що я стала краще спати. І краще себе почувати. Я відчуваю себе легкою, хоча вага не змінилась. Дихаю на повні груди. Я нарешті зайнялася своєю анемією.
Продовжую проводити консультації.

А ще зараз слухаю лекції про підлітків - бо останнім часом саме вони все частіше приходять у мою практику. І мені важливо не просто працювати з ними, а продовжувати вчитися й розуміти їх краще.

Можливо, відновлення - це не обов'язково поїхати кудись далеко, вимкнути телефон і на два тижні забути про все.

Іноді, це просто перестати вимагати від себе наступного кроку.

Я поки не знаю, яка буде моя наступна робота.
І вперше мені нормально цього не знати.

Я продовжую свою психологічну практику і зараз відкрита до нових пропозицій у роботі.

А поки живу. І відновлююся. by @pankratova_org

50

3

18 days ago

Вигорання-це не слабкість by @pankratova_org

43

6

20 days ago

by @pankratova_org

37

0

22 days ago

by @pankratova_org

49

9

23 days ago

-Ви прокидаєтесь уже втомленою.
Ще нічого не зробили, а сил немає. Іноді здається, що вихідні були потрібні не для відпочинку, а просто щоб дотягнути до понеділка.

-Нічого особливо не хочеться.
Раніше могли зустрітися з подругою, піти на прогулянку, побігати, подивитися фільм. Тепер навіть це здається ще одним пунктом у списку справ.

-Ви стали дуже дратівливою.
Дратує шум, повідомлення, дитина, партнер, колеги, черга в магазині. Все бісить. Сварки на пустому місці.

-Вам важко зосередитися.
Читаєте один абзац тричі. Забуваєте, навіщо зайшли в кімнату. Відкриваєте телефон і через 5 хвилин не пам'ятаєте, що хотіли там зробити. Постійно щось забуваєте.

-Вам хочеться, щоб усі від вас відчепилися.
Не тому, що ви розлюбили людей. Просто на спілкування більше немає сил. І не має, де їх взяти. Дивіться пункт 1. Хочеться тиші, закритися десь і щоб ніхто нічого не хотів. В лісі. Будинок в селі.

-Навіть відпочинок не допомагає.
Ви поспали, полежали, подивилися серіал, були два дні вдома, а в понеділок знову відчуття, ніби вас переїхав трактор.

-Життя перетворилося на "треба".
Треба працювати. Треба приготувати. Треба забрати дитину зі школи, садочка, гуртка. Треба відповісти. Треба прибрати. Треба бути нормальною.

-Ви почали емоційно відключатися.
Не те щоб сумно. Не те щоб добре. Просто байдуже. Майже на все. Більше не радують красиві заходи сонця чи гарні квіти.

-Ви не дозволяєте собі нормально відпочивати.
Навіть коли лежите, в голові список незробленого. Відпочиваєте і відчуваєте провину.
Бо "можна було б за цей час щось зробити".

-Все частіше з'являється думка: «Я більше так не можу».
Але замість того, щоб зупинитися, ви знову збираєте себе докупи й кажете:
"Ще трохи. Треба потерпіти".

Порахуйте, скільки у вас?

І, так, вигорання може виглядати, як я на 1 фото)))
Ззовні виглядати. by @pankratova_org

36

16

a month ago

Два роки я ходила на роботу, яку… терпіла.

Не тому, що не розуміла, що вона мені не підходить. Навпаки, я знала це майже від самого початку.

Я просто думала:
А куди я піду?
Раптом не знайду іншої роботи за ці гроші?
Як мені вижити в Києві?
Як поєднати іншу роботу з графіком дитини?
Треба потерпіти.

І поступово ці думки стали схожими на ґрати.

Ніби я сама опинилася в клітці власних переконань.
Двері, можливо, й були відчинені. Але я не виходила.

І знаєте, що цікаво?

Перший рік ця робота справді була мені потрібна.

Вона дала мені можливість пройти дуже складний етап життя. Вона була опорою тоді, коли мені ця опора була необхідна.

І я не хочу зараз знецінювати ці два роки.

Іноді те, що ми потім називаємо "не моє", свого часу було саме тим, що допомогло нам вистояти. І я неймовірна вдячна людям, які тоді допомогли мені з роботою.

Але є момент, коли опора перестає бути опорою і перетворюється на клітку.

І ось зараз я відчуваю: все. Я більше не хочу терпіти. Я йду. І найперше, що відчула-тиху радість в середині. І свободне дихання.
Наче плечі стали легшими, з'явилося більше простору і життя знову стало моїм.

Зараз я планую більше часу приділяти психології, навчанню, розвитку своєї практики.

І я відкрита до нових пропозицій та можливостей.

А ще в мене вже з'явилися вільні години для запису на консультації.

Якщо ви давно думали про терапію, можливо, це ваш знак 🙂

Пишіть мені в приватні повідомлення.

І, мабуть, головне, що я забираю з цієї історії:

ми не завжди залишаємося там, де нам добре.
Іноді ми залишаємося там, де колись було потрібно вижити.

Але коли складний етап закінчується, можна дозволити собі запитати: "А куди я хочу тепер?" by @pankratova_org

94

12

a month ago

Бути ВПО, "вимушеними гостями міста" - це не тільки переїзд, втрата стабільності, житла, бізнеса, дохода, нове місто, все з нуля.
Це часто про самотність. Про "мені нема кому написати", "я нікому не потрібна", "до мене нікому не має діла". Про життя без свого кола людей.

Дуже важливо не закриватися в цьому.
Хобі, спорт, книжкові клуби, волонтерство, курси, забіги, танці - це не "дрібниці".
Це спосіб знову відчути себе серед своїх.

Однодумці рідко знаходяться вдома під ковдрою.
Зазвичай вони знаходяться там, куди ми одного разу наважились прийти самі.

Дякую @newrun.com.ua за організацію марафону вулицями міста.
Дякую @running_club_osnovabigy за відчуття себе серед своїх. by @pankratova_org

41

2

5 months ago