Instagram story viewer> @silska__chest> Posts

silska__chest

@silska__chest

146

followers

0

following

Не музей. Не блог. Просто сільська честь — тиха, вперта, як трава біля хати.

POSTS STORIES REELS TAGGED

Сьогодні 28 березня, ДН Саші і початок сезону моєї сільської честі.
Зробили велику роботу.
Почали валити старі акації.
Маю найкращих в світі брата, батьків і людей. by @silska__chest

71

6

7 months ago

Весною біля цієї хати не було нічого. Пустка з «приданим».
А восени — врожай, квіти і який-не-який, але затишок. Це місце стало своїм.

Навіть найродючіша земля не вродить, якщо не посіяти. Усе, що виросло, — треба було посадити.

Я викроювала годинки між роботами, їхала на город, щоб заземлитися: побути, послухати пташок, посваритися на мурах і погратися з котами — хто кого передивиться.

Виймала відра з криниці для поливу, перебирала землю руками, запитувала у своїх, як і що краще.

Ця робота вшита в нас, українців, на рівні ДНК: копати землю, сіяти квіти, розпалювати вогонь, місити хліб, співати пісню, молитися. Це частина спадщини, яку ми носимо в собі. Так жили наші бабусі й діди.
Мальви біля хати — тому свідки.

Триматися землі — значить триматися життя.
Я дочекаюся.

📸 @svitlana.dikhtiaruk.photo by @silska__chest

365

32

a year ago

На моїй же вулиці, на горбочку — церква. Чути спів хористів. Разом із іншими звуками села це створює особливий ансамбль святості.
Запах землі, зілля та повітря у вересні теж якийсь неповторний.
Неділя. by @silska__chest

29

3

a year ago

Так хотіла мальви. Бо то ті квіти, які першими асоціюються з українською хатою.
Думала, не зацвітуть на перший рік, бо посадила з насіння.
Мали бути ще й жовті, але, певно, я їх посапала 🙃

І от вони — глибокі, майже чорні, з відтінком старовинного оксамиту.
Сонце пробивається крізь листя, наче підсвічує:
перший рік — і вже цвіт, всупереч усім очікуванням.

Можливо, жовті просто поступилися місцем,
щоб ці темні красуні розкрилися на повну. by @silska__chest

30

4

a year ago

Шалот — цибуля, що прийшла з Аскалона

Колись давно, в прибережному місті Аскалон — на землях сучасного Ізраїлю — люди вирощували особливу цибулю. Її ніжний смак і здатність ділитися на багато маленьких цибулинок вражали. Коли греки та римляни вивезли її до Європи, вона стала відомою як ascalonia caepa — «аскалонська цибуля».

З часом це перетворилось на французьке échalote, а звідти — у знайоме нам шалот.

На українських городах її часто називають кущівка або сімейна цибуля. Бо росте родиною — одне гніздо дає кілька діток. Вона:
• ніжна, не така різка, як ріпчаста;
• легко росте;
• зберігається аж до весни.

Зайвого не просить, а користі — багато. Тому й тримають. by @silska__chest

22

0

a year ago

Можна грати на нервах, можна грати на траві. Можна травою грати по нервах. by @silska__chest

28

1

a year ago

by @silska__chest

31

0

a year ago

Цю хату я не шукала. Вона сама мене знайшла.
Десь між Запоріжжям і Донеччиною.
Подумала тоді: тільки хати мені не вистачає. Проігнорувала, але запам’ятала. Бо було щось особливе в цій ділянці. Точніше — все було особливе. Від форми — до відчуття. І ці старі дерева — особливість і проблема одночасно. І хату ще не встигли розвалити.
І щось таке, що не поясниш.

Саша був на позиції.
Йому було не до того, але він сказав:
«Приїду, буду копати».
А я сказала: добре.

Через тиждень зв’язок з ним обірвався.
А наступного дня я купила цю землю.
Без логіки. Без плану. Як квиток у майбутнє.

У мене дві лопати. Чекають. Як і я.
А хата — стоїть.
І дерева тримають небо. by @silska__chest

83

10

a year ago

Це тиша, що не просить лайків.
Це пам’ять, яку носить жінка.
Це світ, що твориться без поспіху.

Тут — про землю, що дихає.
Про хату, що оживає.
Про речі, які важать більше, ніж здаються. by @silska__chest

108

4

a year ago