Instagram story viewer> @a5_paw> Tagged
1.5K
followers
462
following
•Ганна/ua🇺🇦Мистецька фотографиня
Це я @white_may5
Життя показую, як кіно! Закарбовую у світлинах пам’ять.
POSTS STORIES REELS TAGGED
in my prime teacher era 👩‍🏫📖

@a5_paw дякую за цей Pinterest у моєму профілі 🤍
75
та сама вайбова осіння серія 🍂🍁
43
Маємо вже третю колекційну вишиванку в гардеробі Авеля саме цього бренду 🪾
І щоразу думаю, що це саме ті речі, яким варто дозволити пережити своє дитинство й дочекатися наступного. У кожній деталі стільки сенсу, душі й любові до нашого, що їх хочеться зберігати.
Вони такі по-доброму дитячі - з візерунками, які можна довго розглядати, щоразу помічаючи щось нове. Я з особливим задоволенням і гордістю одягаю їх Авельочку. І мені особливо дорога думка, що колись ці вишиванки одягнуть його діти. І разом із ними успадкують щось значно більше за річ…маленьку ниточку до свого коріння, культури й ідентичності, яку я хочу передати Авелю ще змалечку🤍
16
Мені так щемно спостерігати, як ти стаєш собою. Ростеш, дорослішаєш, зрештою відділяєшся від мене, обростаєш власними думками, поглядами, сміливістю. Як у тобі проростає особистість, яку я не можу і не хочу вигадувати за тебе. Я можу лише бути поруч, поки ти знайомишся із собою.Я бачу, як ти вчишся долати свої маленькі для світу, але такі великі для тебе страхи. Як зустрічаєшся з труднощами, пробуєш іще раз, шукаєш власні рішення!
І щоразу мені хочеться водночас міцніше тебе обійняти й трохи відступити, аби ти сам відчув: ти можеш. Ти більше, ніж твій страх. І навіть коли не можеш, тобі не потрібно ставати сильним, аби заслужити мою любов.
Привести тебе в це життя було моїм найкращим рішенням. А бути твоєю мамою - найвідповідальнішою місією з усіх, які могли мені дістатися. Я не знаю, чи зможу вберегти тебе від усього болючого, і не хочу обіцяти неможливого. Але я щодня намагатимуся віддавати тобі все найкраще, що є в мені🤍
Я хочу, аби ти не зростав з відчуттям, що мусиш відповідати чиїмось очікуванням, а з глибоким знанням, що маєш право бути собою.
Щодня ти приносиш мені запитання, і деякі з них це:
«Мам, а коли я виросту, тобі буде сто років? Ти будеш старенька, а я стану татом?» - і я раптом відчуваю, що час, який для мене минає надто швидко, для тебе ще такий неосяжний, майже казковий.
«А я колись стану когось любити так, як тебе?» - і мені хочеться, щоб колись ти зустрів любов, у якій не доведеться ставати кимось іншим, аби тебе не залишили. Щоб ти впізнав її за тим, як вільно тобі дихається поруч.
«Я зможу збити цей шахед своїм мечем?» - і в цій дитячій спробі перемогти те, що дорослі не завжди здатні зупинити, мені вчувається стільки беззахисної відваги. Ти ще не знаєш, наскільки складним буває світ. А я так хочу, щоб, пізнаючи його, ти не втратив бажання робити його добрішим.«Ти не хочеш завтра зі мною полетіти в космос після садочка?» - і я думаю, що, можливо, дитинство й полягає в цій дивовижній здатності не бачити меж там, де дорослі вже звикли їх визнавати. У тому, щоб між садочком і вечерею вміщувався космос, а звичайний день міг стати початком нашої неймовірної пригоди.
19
back to up