Instagram story viewer> @kalidans2> Tagged
254
followers
174
following
ENFJ | † Writer and artist †
POSTS STORIES REELS TAGGED
Сьогодні день народження у мого молодшого брата Давида.

Вперше на цей день у нього є відкрита допоміжна банка, саме до нашої серії памʼятних зборів «Осінь памʼяті», саме до моєї менторськоі команди «Рідні» – саме тому я буду щиро вдячний усім, хто підтримає донатом (посилання на банку буде в сторіз)

Між нами всього навсього рік та один місяць різниці, я липневий, він серпневий. Він дуже розважливий, а я імпульсивний. Він сидить вдома, а я увесь час десь гуляю. Він дотер, а я люблю кс. В дитинстві сторонні люди часто нас плутали, або ж вважали нас близнюками.

Памʼятаю як ми посварилися напередодні одного з моїх днів народжень: через образу він побажав мені на день народження зникнути (тут має бути дещо інше слово). Я промовчав – бо побажаю йому теж саме менш чим за місяць, вже на його день народження. Через що він потім буде плакати.

Прорахувався, але де? 🤣

У нашій сімʼї відсутнє таке розуміння, як виховання. Ми з братами, можна сказати, самостійно виховували одне одного – все від старших до молодших, від молодших до старших. Можливо, через це подібні образи ніколи не ставали між нами в минулому та, вже навряд стануть між нами в майбутньому.

Давид разом з усіма іншими моїми братами пережив блокаду Маріуполя у 2022 році. Після закінчення активних бойових дій у нашому рідному районі, росіяни вивезли їх на окуповані з 2014 року території, на фільтрацію, та подальшу депортацію до росії, де не затримаються – це здебільшого заслуга саме Давида.

Живучи та працюючи в Європі, він усі ці роки підтримував мене та усі мої збори: постійно надсилаючи великі суми в євро, які у підсумку я розкидав саме на ваші допоміжні банки, розіграші, інтерактиви. Навіть не знаю приблизну суму цієї допомоги, бо дуже швидко це стало нашою звичною спільною справою, якій ми перестали придавати особливе значення й рахувати гроші.

Врешті-решт від нашої сімʼї мало що залишилось, бо росіяни та ця війна почали руйнувати її ще у 2014 році. На початок повномасштабного вторгнення у 2022, коли здавалося що руйнувати більше нічого, як виявилось, було. І зруйнували. Це і є мотивація, яка стала рушійною силою та визначила нашу принципову позицію.

Наостанок дякую вам – за усю вашу підтримку 🫂
10
Брат.

(хоча браття буде коректніше...)

Це одне з найважливіших слів в моєму житті, за яким завжди слідують не слова, а дії – всі вони про щирість, підтримку й розуміння. Це не про рідну кров, радше про долю, в яку можна вірити й не вірити водночас, але віра в яку загострюється з приходом війни.

Я досі не зустрічав людей, які мали б для мене стільки значення, скільки мають мої брати; перед тим, як поділитись з вами чимось на своїй сторінці в інстаграмі – я завжди показую це тобі, Давид, і ціную твою думку, ти дуже талановитий. Коли мені потрібна порада – я завжди телефоную тобі, Вова, для мене ти найкращий приклад старшого брата. Коли я вважаю, що я поганий брат – я завжди думаю про тебе, Вітя, розуміючи що завжди можна стати кращим і самому, і допомогти в цьому тобі. Коли я думаю про свої помилки – я завжди говорю до тебе, Артур, аби ти їх ніколи не повторював. Коли мені самотньо – я вкотре зателефоную тобі, Богдан, бо краще за тебе ніхто й ніколи не підніме мій настрій. Коли думаю, що в нас з вами все втрачено – я врешті-решт згадаю про тебе, Марк, розуміючи що ти в нас найперший, нехай із самого кінця.

Кожен з вас для мене як один – найкращий, я вчусь у вас, і завжди знаю, що це працює в обидві сторони.

Серьожа – єдиний, хто не мав у мене асоціації, на жаль, вже ніколи її не отримає за життя. Однієї миті ти зник на довгі роки, тоді я не міг зрозуміти, чому все так несправедливо. І коли ти повернувся до нас, коли здавалося, що я нарешті все збагнув – ти вже був іншою людиною. Людиною, на чиїх помилках я тепер вчитимусь. Я ніколи не дозволю неправильним людям мати контроль над собою, вже пообіцяв завжди докладати більше зусиль чим маю, аби ставати кращою версією себе.

І нарешті ти її отримав, свою асоціацію, але після своєї смерті; жертовність. І допоки я живий, я завжди згадуватиму про тебе, щоб ніколи не забувати про надважливе, без чого ми всі помремо. Про ненависть до наших ворогів, вбивць, та катів – росіян.

Я мріяв про те, що саме мені вдасться збирати нас всіх разом крізь роки. Вірив в це до кінця. Але всіх вже не зібрати. Тож я більше в це не вірю.

Присвячую старшому брату, вбитому росіянами в блокадному Маріуполі, 24 березня 2022 року.
22
back to up