Instagram story viewer> @kharkov.ua> Tagged

kharkov.ua

@kharkov.ua

undefined

POSTS STORIES REELS TAGGED

Песен еще ненаписанных, сколько?
.
.
#Kharkov #kharkivgram #citylife #city #ukraine #zerkalnayastruya #mytown #Харьков #любимыйгород #люблюХарьков #Украина

146

5

🪐🪐🪐

69

1

#kharkov #ukraine #харьков #украина #україна

204

0

#kharkov #ukraine #україна #харків #харьков

152

0

Ще раз з днем народження, рідне місто Харків 🩷

47

0

Любимый город, наш Харьков родной,Ты стал для многих крепостью, стеной.Пусть будет небо мирным над тобой,А в каждом доме — радость и покой.Цвети, расти и смело ввысь смотри,Надежду в сердце гордо ты неси!

#харьков #харківукраїна #фотограф #фотографхарьков #деньмістахарків

381

6

З Днем міста, наш залізобетонний Харкове! 💔🇺🇦
Сьогодні, 23 серпня, наш рідний Харків відзначає свій день. День міста, яке для кожного з нас стало абсолютним символом незламності, пекучого болю і неймовірної сили.
Пам’ятаєте наше харківське дитинство? Ті безтурботні дні, коли найбільшою проблемою було вмовити батьків на ще одну порцію солодкої вати чи покататися на канатній дорозі. Коли ми бігали під струменями Дзеркального струменя, а вечорами величний Держпром здавався велетенським космічним кораблем. Тоді ми міряли час шкільними канікулами та прогулянками, а небо над Салтівкою, Олексіївкою чи ХТЗ було просто небом — безкрайнім, мирним і безпечним.
А потім прийшла війна. Вона жорстоко вирвала нас із того затишку, вкрала дитинство у нинішніх дітей і залишила глибокі, болючі шрами на тілі нашого міста. Понівечені будинки, вибиті вікна шкіл, вулиці, які колись гули від безтурботного студентського сміху, а тепер навчилися слухати тишу між сиренами. Серце стискається і рветься на шмаття від кожного спогаду про те, як було, і від усвідомлення того, яку страшну ціну Харків платить щодня.
Але попри всі рани, Харків живе. І звучить.

«Світло не зникне, воно буде де правда...»

38

7

закохуюсь кожен день сильніше 🥹🫶🏻

475

7

наша столиця світу 🫶🏻

2k

36

вже зовсім скоро 🤘🏻😎

75

2

🫣 аж страшно

298

5

А ще довго?

Нині така реальність, що розслаблятися не можна. Слабкість – показник засмучення, спустошення, смутку, апатії. Кожен із нас, узявши волю в кулак, зібравши всі сили, які були всередині, бореться за своє життя, на яке заслужив, яке подарував Господь.

Будучи у Харкові з початку повномасштабної війни, чуючи вдень і вночі, як наші сусіди бомблять моє місто, я багато чому навчилася. Наприклад:
. Частіше говорити слова кохання та турботи тим, кому хочеться сказати
. Щоразу радувати себе прекрасним: смачною їжею, прогулянками, читанням, подорожами
. Бути готовою. До всього!
. Мати теплий спортивний костюм
. Тримати телефон на заряді, а паспорт – у сумці
. Не відкладати на потім
. Запасатися водою, теплими речами, сухим пайком та свічками
. Дякувати небесам за кожен день!
. Молитися перед сном. Завжди! За всіх!
. Любити своє життя і знати, навіщо я ходжу цією планетою

Майже рік... рік я живу сама собою. В прямому сенсі! Не тільки тому, що батьки далеко чи я незаміжня. А тому, що відповідальність зараз за все, що відбувається в моєму житті - на мені. І звинувачувати можу лише себе. На обставини безглуздо витрачати нерви. Ну і що? Нічого ж не зміниться, якщо я буду злитися на бункер

59

4