Instagram story viewer> @nevhamovno> Tagged

невгаМОВНО | школа української мови

@nevhamovno

undefined

POSTS STORIES REELS TAGGED

Готувалась з @nevhamovno до НМТ з української мови і це вам моя щира рекомендація! У них всього 12 місць цьогоріч📘🫒

#нмт #нмтукраїнськамова

113

3

Друзі, буду відверта: трохи посипалась. Однак травень був таким, що хочеться, як було в Ірини Вільде, взяти його в долоні й гасити ним свою спрагу, як джерельною водою! Нагадую собі, що попереду безмежне літо, нам іще в ньому проростати й засвідчувати світло. Кажу богам власних тривожних фантазій: не сьогодні. А моїм рідним людям — дякую! Ви найкраще, що є у мене в житті. Планую з усіма, кого бракує в цій добірці, побачитися в червні 💔

156

14

Мова — це інструмент взаєморозуміння.
У військовому середовищі вона напряму впливає на безпеку і взаємодію в підрозділі.

Для бійців Інтернаціонального батальйону українська з додаткової навички стає робочим інструментом: вона допомагає швидше орієнтуватися, точніше передавати інформацію і розуміти один одного.

АЗОВ.Супровід разом з Інтербатом працюють над тим, щоб зменшити мовний бар’єр у підрозділі. Ми навчаємо англійської українських військових і водночас створюємо можливості для вивчення української іноземними добровольцями.

Це відбувається у співпраці з партнерами, зокрема зі школою української «НевгаМОВНО», яка розробила курс з урахуванням контексту служби і реальних умов зони бойових дій.

У цьому відео боєць Інтербату Ворхаммер ділиться своїм досвідом вивчення української мови. Повну версію дивіться на YouTube: AZOV_Brigade.

___________________

Language is a tool to build rapport.
In the military environment, it directly affects unit security and cooperation.

For the soldiers of the International Battalion, Ukrainian becomes a working tool, not just an extra skill. It helps them navigate more quickly, relay information more accurately, and understand each other.

AZOV.Care and the International Battalion are working together to reduce the linguistic barrier in the unit. We teach English to the Ukrainian servicemen and create opportunities for foreign volunteers to study Ukrainian.

This is ensured by cooperation with partners, in particular with the Ukrainian

2k

42

що нам морок, що нам смуток?
ми йдемо — наперекір,
ми — весни найперші гуси,
наші дні — бурхливий вир!

березень був! ❤️
(вдаю, ніби не працюю щодня по 14 годин)

158

18

Не треба зважати, що такі маленькі! Часом закарбовують у собі стільки українського світогляду 🤌🏻

276

2

Симоненко якось писав у листі до Світличного: «У нас йде сніг. Білий, мов сум. Не хотів би померти під такі морози — боюся, що поклонники відморозять вуха». У нас морози лишилися позаду. Щороку такий вичеканий цей перший день весни. Відпускаю зиму із вдячністю. Вона була важкою для нас усіх, але хочеться згадувати гарне. Бо ми були одне в одного ❤️‍🩹 Дякую, мої дорогі люди, все тримається і триматиметься, доки є ця ниточка, що бринить між. Попри все!

117

10

Гумор та підтримка можуть зігріти, коли і тілу, і душі геть холодно. Як би звучали старі прислів'я на сучасний лад? Разом зі школою української мови @nevhamovno пофантазували, бо часи змінилися, а з ними й контексти зимової мудрості.

Допис ґрунтується на щирій любові до українського фольклору та щирій нелюбові до сусідньої країни.

233

2

Знову? Знову!

Зустрінемось у суді вже завтра о 14:30, бути всім поруч з судом о 14:10, запізнюватись не можна!

📯Адреса:
Північний апеляційний господарський суд
вул. Шолуденка, 1-А, м. Київзал №2, 1-й поверх

📯Коли: 18 листопада 2025 року, 14:30

🙅‍♀️Суддя: Ю.Б. Михальська

Викладачам кажемо: пари то ще буде, Протасів хочуть знищити зараз!

До зустрічі, рідні❤️‍🔥

2k

19

Книжки, з яких я почала цей рік

1. «Метелики на шпильках» Ірини Вільде — мій абсолютний фаворит. Ми з дівчатами — фан-клуб цієї жінки. Хочеться, аби її прочитали всі на світі, бо тою мовою можна втамовувати спрагу й кожне слово хочеться закарбовувати у своєму серці. Розтягувала сю книжку, як могла, бо не хотілося з нею прощатися. Цитати додаю:

• «З неба скапують зорі на голови, з землі паде роса на ноги. І місяць так близько над землею, що ще крок — і зійде по драбинці подивитись, як тут люди бавляться на уродинах»

• «Дарчине серце зойкнуло і безшелесно зсунулось вдолину. Не впало й не розбилось, як цього хотів би поет. Модерні дівчата недурно роблять руханку»

• «Є такі хвилини в житті людини, що серце з серцем зливається так, як крапля води зі своїми посестрами»

• «Перший сніг, як перша дитина, у великих привілеях: прохожі дозволяють йому сідати на голову, лізти до очей, плутатись у волосся, обтрушувати вуса, заліплювати очі»

• «Вона пригнічувала її якийсь час, як кожне, навіть далеке нещастя, а потім Дарка звикла до нього, як усі ми звикаємо до кожного нещастя, коли воно задовго тягнеться»

• «Луска з серця яблука теж не болить між зубами, а проте стерпіти її не можна»

• «Могти електризуватись чимось, що не стоїть в ніякому звʼязку з нашими егоїстичними мріями, — це один із ключів до безсмертности людської душі»

2. «Жінки, що біжать з вовками», Клариса Пінкола Естес. Авторка досліджує архетип Дикої жінки у мітах та легендах. Коли підійти до цієї книжки з відкритим серцем, можна багато чого з неї взяти для себе. Не дуже легко читається, але мені вона була вчасною.

3. «Те, що видно звідси» Маріани Лекі мені дала почитати @yu.bereznyuk — і поцілила в настрій. Я полюбила всіх персонажів і дуже привʼязалася до них та до цього химерного містечка.

4. «Оринин» Сашка Столового. Дебютна книга автора — і вона неймовірна 💔 @odrabook влучно сказала, що дивно радити «Оринин» зі словами: «Це дуже світла й гарна книга, що лагідно тебе огортає. Події відбуваються в часи Голодомору», але так і є. Ви просто маєте це прочитати, повірте! Слобожанська говірка прекрасна.

5. «Кубик» Саші Козлова — було неочікувано! Сподобалося! Читаймо сучукрліт 💙

115

6

Літери, які відчуваються, як дім.

«Оринин» — це настільки хороша, добра, щемлива, по-дитячому наївна книга, яка змусила мене сидіти з розкритою щелепою, коли я дійшла до 70 сторінки і дізналась роки, коли відбуваються події з нашим головним героєм. На початку я всім казала, що «Оринин» це, як пісні Артистки Чуприненко: ностальгічно, правдиво, по-справжньому, емоційно.

Мене дуже торкають історії, де оповідь йдеться від обличчя дитини, бо зазвичай — це спосіб подивитись на світ по-іншому, змістити звичний дорослий фокус уваги на дрібніші речі. На початку, як і наш головний герой, хлопчик Дем’ян, ти читаєш текст і ніби разом з ним знайомишся зі світом. Те, як він бачить своє село, своїх друзів. Але згодом ти розумієш, що ця історія віднайде відгук у кожного з нас, адже події відбуваються під час Голодомору.

Увесь цей час ти спостерігаєш за дитинством хлопчика у найтемніші часи для України. І оця дитяча байдужість, нерозуміння багатьох речей, бажання бавитись — породжують у твоєму серці неймовірний сум та жаль. Але це емоції, які радше пробивають світло. Саме так, адже хорошого і доброго тут набагато більше, а туга і співчуття приходять після усвідомлення загальної картини діянь, у якій доводиться жити хлопчику Дем’яну. Певно цим ми, дорослі, і відрізняємось від дітей.

Мені такий оксюмрон казати про те, що це така світла книга, адже події відбуваються далеко не в найсвітліші часі. Але від своїх слів відмовлятись не буду. Це дійсно хороша, тепла, добра книга, яка огортає тебе теплою ковдрою спогадів. Дякую за «Оринина», бо він потрапив мені в потрібний час і в потрібний настрій.

36

2

Чи правда, що у 1920-ті можна було друкувати українською? А мати майже незалежну від радянської цензури редакційну політику і писати, про що заманеться? Ба більше, не лише для інтелігенції, але й для простих робітників та селян?

У Міжнародний день рідної мови @sensormedia.ua, @edera_ua і @nevhamovno розповідають про мовну політику українського журналу — УЖ, що виходив 100 років тому у Харкові 👉🏻

157

2

Той самий Щедрик з Покровська

52

0