Instagram story viewer> @oberemky> Tagged
19.3K
followers
11
following
Оберемки на канікулах ☼
ㅤ
Підписка на домашні квіти від людей старшого віку
𖠿 Для дому та офісу
♡ Доставляємо по Києву
POSTS STORIES REELS TAGGED
Після таких страшних днів, ночей, тижнів, після всього пережитого і цього важкого повернення до себе, ти виходиш на вулицю і спочатку навіть не розумієш, що саме змінилося. Йдеш. Дивишся під ноги, переходиш дорогу, обходиш людей, які поспішають. А потім стаєш спостерігачем міста.

Воно тепле.

На терасах сидять люди. Хтось тримає долонями чашку, зігріваючи пальці. Над столиками піднімається пара від чаю. Хтось розламує макову булочку навпіл, хтось сміється, нахилившись до людини навпроти, хтось гортає телефон, час від часу піднімаючи очі на вулицю. Офіціант приносить комусь ще одну чашку, на сусідньому столі дзенькає ложечка об склянку.

Хтось вигулює собаку. Хтось веде дитину за руку. Дівчина в легкій сорочці стоїть біля переходу і поправляє волосся, яке розтріпав вітер. Повз проїжджає автобус, за ним ще один. Машини сигналять, хтось переходить дорогу на жовте. Хтось підмітає скло після вчорашнього прильоту дрона. 

Буденність і війна. 

Київ шумить своїм щоденним шумом - дверима кав’ярень, голосами, колесами по асфальту, чиїмись кроками, музикою з відкритого вікна. Наче нічого не було. Наче кілька годин тому люди не сиділи в укриттях і не прислухалися до неба. Наче зараз можна просто купити чай, сісти на сонці й говорити про якісь дурниці.

І може, саме тому після таких днів це все бачиш інакше.

Десь знову літають дрони. Десь вибиває вікна. Десь триває тривога.

А тут хтось п’є чай на сонці.

І ти раптом ніби починаєш бачити ще краще: тепле світло на фасаді, то дерево, яке вже почало жовтіти, каштан знову зацвів, чиїсь голоси, чашку в руках, людей, які просто доживають свій день.

Життя стає дуже конкретним. І так хочеться триматися за нього, за ці маленькі речі, за шум, за людей, за своє місто.

Ідеш і думаєш — яке ж воно все таки гарне!

Як хочеться його берегти. Плекати. Леліяти.

Щоб його більше ніхто ніколи не ображав. 🫂❤️💭

After days and nights like these, after weeks of them, after everything you’ve lived through and the difficult work of finding your way back to yourself, you walk outside and, for a while, you don’t understand what you’re looking at. You’re walking. Looking at the pavement, waiting for the light, stepping around people who are hurr
22
В неділю ми офіційно закрили сезон @oberemky. Таким далеким та «колись там потім» здавався цей фінал, але ось ми тут. Більше тисячі оберемків і ще багато цифр якими хочеться пишатись. Та про них — якось потім. 

Цей проєкт — ода дому. Бо дім — це не стіни, а люди, які тримають тебе за руку. І цього року мій дім був дуже великим.

Коли ти опиняєшся в моменті прийняття вагомих рішень, найважливіше — слухати себе. Рік тому якимось чином з @marakkkuya та @odarka.ruban внутрішній голос у нас був один на трьох. І всім трьом він шепотів: «дівчата, давайте». 

За цей рік ми прожили окреме життя, у якому все було «вперше». Перші квіти, перша команда, перші труднощі, перші розчарування та перші польоти без пауз. Про втому, чомусь, не звикли говорити голосно. Але квіти так заполонили наше життя, що фрази «ми втомились» не достатньо. 

І все ж за цей рік, я відчула раніше незнаний мені масштаб любові. Я віднайшла мету і вона мене змушувала прокидатись зранку. Я дізналась, що таке летіти на автопілоті, але продовжувати летіти, бо тебе живить ця любов. 

Я дякую всім, хто тримав нас за руку у цій подорожі:
Наша чудова команда — флористки, волонтери, курʼєри, звісно — Юлій. 
Наші прекрасні 32 бабусі та дідусь. 
Нашим неймовірним Ольчику (@olihalytska) та Насті (@anastasia_yatsenko_), які стали невідʼємною частиною проєкту. 
І кожному та кожній, хто нас підтримував та дав можливість робити життя людей трішки красивіше, а життя бабусь (не) трішки краще. 

І найбільше, звісно, дякую вам, дівчата @marakkkuya @odarka.ruban. Якою б важкою не була ця пригода і скільки корективів в наше життя вона б не внесла, повертаючись назад, моє рішення було б незмінним. Цього року у нас була одна місія на трьох і ми разом добігли цей спринт до кінця. Я вас люблю і безкінечно дякую. 

Я три дні уникаю майже всю комунікацію із зовнішнім світом, бо рефлексія наздогнала мене зненацька. А що далі — я поки не знаю. 

Я люблю @oberemky і люблю, як завдяки ним я тепер бачу цей світ. 

Вмістити висновки у речення неможливо. Але, напевно, робіть все з любові. Бо любов — рушій всього.
20
Що спільного між куркою, букетом від бабусі, козлом-колишнім і оливковим деревом у Тоскані? 
Хороший маркетинг! Розказую 👉

Чули про яйця за підпискою?
У @yaikos_ua  можна орендувати персональну курку, дати їй імʼя й щомісяця отримувати домашні яйця

Квіти від бабусь. Ви теж не можете пройти повз жіночку в підземці з домашнім букетиком? @oberemky купують квіти у людей старшого віку на Київщині й роблять із них композиції для вас 

А як вам ідея назвати худобу на честь колишнього? Подруга, яка розвиває екоферму, хоче запропонувати людям донатити на утримання тварин й вішати їм іменні таблички. Наприклад, на козла. Поки я сміялася з цієї ідеї, вона зізналася, звідки черпнула натхнення. У Бірмінгемському зоопарку за $20 можна назвати мадагаскарського шиплячого таргана на честь колишнього, а в Техасі пішли ще далі. Там таргана ще й згодовують одній із тварин зоопарку. 

Як фанат Італії не можу не згадати ще одну прекрасну бізнес-модель. Усиновити корову й отримувати сир із господарства, де вона живе. Або дбати про оливкове дерево - стежити за ним на сезонних фото, а потім отримувати олію зі «свого» врожаю з персональною етикеткою. Начебто просто купуєш продукт, а емоційно вже пустив коріння в Тоскані. 
Дрібниця, а приємно, правда?)
16
В роботі, з картонками та квітами, новими людьми та містами, в любові я провела це літо.
11
back to up