Instagram story viewer> @parrkan> Tagged
PARKAN(@parrkan)'s profile avatar HD Profile

PARKAN

@parrkan

undefined
POSTS STORIES REELS TAGGED
Parkán kapela #parkan
0
Download
— Цезар й келих шардоне… Так, я реально наїмся одним салатом. Давай без цих дурних жартів, поговоримо на нормальні теми. Ким я працюю, скільки заробляю? Ще б спитав, скільки в мене було статевих партнерів. Слухай, тобі не здається, що це занадто інтимні питання як на першу зустріч? Я ж не питаю, скільки в тебе відсотків Шуфи і скільки сантиметрів… Неважливо. Тебе все-таки надіслав Фінанцамт, правда? Жартую, жартую. Я до того, що хотілося б мати якусь більш легку розмову. Давай задам ритм: що робив на вихідних? Озеро, шашлики… Дуже мило. Як моя пʼятниця пройшла? Слухай, просила ж без інтимних питань. Я стояла біля брами палацу тетрарха Антипи. Збирала натовп. Підіймався під ногами пил. Бачу рідне обличчя Понтія Пілата — геть без сил. Завжди казав, що від мене в нього болить голова… Його собака шкірив зуби на кожен мій крок і слова. Я нервово перебираю кишені. Останні тридцять срібняків віддала Юді — вони стали легші Зате як просто було вести слуг Каяки в Гетсиманський сад Я продумала шлях , кожен крок, дорогу Це я веліла везти Назарянина на допит знову Той , хто невігласи ніс про Бога Каяфа кричав, а я рвала на ньому шати. Це я змусила Синедріон цієї ночі не спати, Бо в мене теж своя місія на цій з
3
Download
«Правда» Паркан 31.05.2026
2
Download
Я родом з Харкова, але відчуття, що при зачатті мої батьки знали, що моїм хрещеним буде Берлін. Берлін в моїй голові - це вона, а може навіть Я. Я знаходжу себе в Берліні: уламки розкидані по Варшауер Штрассе, одна десь ховається в смітті Нойкельна, інша ж плаває Шпрее, найчистіша захована в кафе в Мітте, ну й, звісно, по частинці в квартирах моїх коханців. Всюди Я. Заглядаючи у великі вікна багатоповерхівок, мені цікаво, яка частинка мене може бути там. Заглядаючи в очі прохожих, я відчуваю, що Я теж там. Вдихаючи різноманітні запахи Берліна, зазвичай неприємні: нотки трави, сигаретного диму й гнилого сміття, а інколи приємний шлейф незнайомки, теж знаходжу Я. Какофонія звуків вулиць - вони всі у відлунні співають моє Я. Але я за чотири роки знаходження себе в Берліні ніколи не мала прописки в цьому бурхливому місті. Своєї кімнати. Ліжка й дивани, що змінюються від людини до людини, інколи навіть ділю їх з благодійниками, що вписують шукача свого Я. Напевно, це й на краще, бо місто, яке я вже ідентифікую собою, може швидко розчинити мене в самому ж собі. Це як гра, яку ти пройшов занадто швидко і не розумієш, що далі. Game Over? В Берліні не страшно, що на пішоході тебе зіб’є машина, вулицями тут керують велосипедисти. Так і ось я, не боячись, йду на червоний з літературного вечора ПАРКАН, де отримала купу компліментів за мої вірші. Де, стоячи на балконі, вдивляючись у мерехтіння води й розмовляючи зі Златою, я сказала, що хочу написати вірш про щось гарне, добре, а то якось забагато насильства в моїх строках. — Коли гарно, не хочеться писати, — відповіла мені Злата. Це правда. Але ось, йдучи Варшауер Штрассе, я розумію, що відчуваю меланхолію. Я відчуваю своє Я всюди. Це дуже приємний дурман, від якого точно буде боліти голова завтра. Це не вірш, а лише спроба занотувати цю нову частинку Я, яку я знайшла сьогодні. Мені так гарно зараз. Квест виконано. Продовження завтра о 8:00
1
Download
back to up