Instagram story viewer> @timeforaccepting> Tagged

timeforaccepting

@timeforaccepting

undefined

POSTS STORIES REELS TAGGED

Як знайти баланс? Точно не працюючи щодня з 7:00 до 23:00.

Баланс — це коли робота лишається частиною життя, а не займає його цілком.

Якщо зупинятися складніше, ніж працювати далі — приходь у терапію розбиратися, чому @timeforaccepting

@fancyit.co

19

0

Самостійність сильно переоцінена.

Часом дуже ризикові люди можуть дозволити собі це, бо поруч є хтось, на кого можна спертися.

Якщо ти звикла все витримувати сама - приходь в терапію вчитися не тільки справлятися, а й приймати підтримку @timeforaccepting

@fancyit.co

24

0

Робота не зобов’язана бути сенсом життя і ще приносити нормальні гроші.

Якщо від неї залежить занадто багато, приходь в терапію розбиратися, чого тобі насправді бракує в житті.

@timeforaccepting
@fancyit.co

24

0

Вікторія Стретович — гештальт-терапевтка в процесі навчання, магістр психології. Працює з дорослими онлайн та офлайн у Києві, на Подолі.

До Вікторії звертаються, коли старі способи справлятися вже не працюють, а самостійно знайти вихід не вдається. Серед запитів, з якими вона працює, — емоційна втома, відчуття порожнечі, самотність, пошук себе, страх конфліктів, постійна самокритика, складний досвід минулого, новий етап у житті, а також тіло та тілесний досвід.

В роботі Вікторія багато уваги приділяє тому, яким є контакт між нею та клієнтом. Вона є чуйною, емпатійною та щирою. Поруч із нею не потрібно тримати маску чи намагатися бути «правильним». На сесіях можна радіти, сумувати, злитися чи плакати — вільно проживати різні емоції без оцінки та засудження.

Вікторія вважає важливими всі почуття, навіть ті, яких у певний момент дуже хочеться позбутися. Її завдання — не «виправляти» людину, а допомагати їй краще зрозуміти себе, почути власні бажання та віднайти внутрішні ресурси.

Для неї важливо, щоб у терапії було чесне й рівне партнерство. Вона поважає темп кожної людини й не підштовхує до змін, до яких та ще не готова. На зустріч можна прийти розгубленою, втомленою або навіть без чіткого запиту. Якщо досвід складно назвати словами — його теж можна принести в терапію.

Окреме значення Вікторія надає відчуттю комфорту та безпеки в контакті. Все, що відбувається між терапевткою та клієнтом, залишається в межах сесії. Себе в цьому процесі вона бачить як стійку опору та дбайливого супутника на шляху до життя, яке людина захоче обрати.

Вікторія навчається в Київському Гештальт Університеті, має магістерську освіту з психології КНУ ім. Тараса Шевченка, пройшла спеціалізацію з тілесних процесів у гештальті, перебуває у власній терапії, працює під супервізією та дотримується етичного кодексу.

Сесія триває 50 хвилин.
Мова роботи — українська.
Вартість — 1000–2000 грн; є місця зі зниженою вартістю.

📩 Щоб почати, достатньо короткого повідомлення @timeforaccepting
Або знайти профіль у хайлайті ПочатиТерапію 💜

28

0

Можна отримати все, до чого так довго йдеш, і зрозуміти, що тобі це більше не потрібно.

Якщо успіх більше не радує, приходь в терапію розбиратися чому

@timeforaccepting
@fancyit.co

27

0

Можна мати хорошу роботу, добрі гроші, карʼєрний зріст, і одного дня зрозуміти: я більше не хочу цього життя.

Але що саме не так? Не та компанія, не та професія?
Просто робота зайняла в житті занадто багато місця?

В новому випуску подкасту «ПочатиТерапію» говоримо про зміну роботи й професії без спрощення та простих рішень: "просто звільнись і йди за мрією".

Про затишне болото, втрачений сенс, страх починати спочатку і про те, як зрозуміти: "тільки не тут" чи "тільки не це".

🎙 Повний випуск - на YouTube «ПочатиТерапію» вже 27 серпня, 19.30

34

0

Ми дуже любимо ділити людей на сильних і слабких.
Сильна людина витримує. Слабка - ламається.
Сильна - справляється сама. Слабка - потребує допомоги.

Але реальне життя погано вкладається в цю градацію. Людина може плакати, боятися, гостро реагувати, просити підтримки і водночас проходити через події, які потребують величезної кількості сил.

І навпаки можна роками «триматися» так, що у важливий момент сил не залишається зовсім.

Тому, можливо, питання не в тому, сильна я чи слабка.
А в тому, як я обходжуся з тим, що зі мною відбувається і що допомагає мені через це проходити.

І відповіді на ці питання можуть розповісти про нас значно більше, ніж будь-яка оцінка.

27

0

Іноді хочеться не робити вибір.

Не тому, що нам байдуже. Навпаки - рішення може бути настільки складним, що хочеться відкласти його і ніби залишити все, як є.

Але цього «як є» в таких ситуаціях уже не існує.
Інші люди приймають рішення. Обставини змінюються. Події відбуваються.

І в якийсь момент уже не ти обираєш, куди рухатися. Ти підлаштовуєшся під те, що склалося без твоєї участі.

Мабуть, у цьому і є складність авторства свого життя.

Ми не можемо контролювати все, що з нами відбувається. Але там, де вибір належить нам, ми можемо впливати на те, як складатиметься наше життя.

Навіть якщо вибір складний. Навіть якщо жоден із варіантів не ідеальний.

Бо якщо ми не обираємо, ми все одно обираємо - не обирати.

26

0

Є дуже приваблива ідея: якщо я справді доросла, сильна і стійка - я маю вміти спертися на себе.

І це правда. Але не вся.

Є внутрішні опори: те, що я знаю про себе, як я з собою обходжуся, що можу для себе зробити.

А є зовнішні: люди, стосунки, місця, у яких мене можуть підтримати тоді, коли власних сил недостатньо.

Іноді ми спираємося на когось не замість внутрішньої опори. А щоб до неї повернутися.

Мабуть, проблема починається не тоді, коли нам потрібні інші. А тоді, коли доступний тільки один спосіб: або я без вас не можу, або я все маю витримати сама.

Стійкість та рівновага, схоже, ще й у тому, щоб мати вибір.

А вам легше спертися на себе чи дозволити комусь підтримати вас?

18

0

Ми звикли помічати зміни тоді, коли вони є глобальними. Нова робота. Переїзд. Розрив. Криза. Те, після чого життя очевидно ділиться на «до» і «після».

Але змінюємося ми не тільки в такі моменти: розмова може дати нову думку, зустріч - нові відчуття, чужа фраза - новий інсайт. Навіть після чашки кави ми йдемо додому вже дещо інакшими.

Можливо, саме тому так виснажує уявлення, що десь має нарешті настати стабільність, і більше не доведеться адаптуватися.

Але життя не застигає між великими змінами.
Воно весь час відбувається з нами — і потроху нас змінює.

21

0

Складне поняття легше відчути через образ, метафору.

Для когось стійкість - це маяк: він не зупиняє хвилі, але продовжує показувати напрямок.

Для когось - корабель, який шукає шлях у буремному морі.

А для когось - балансир, на якому неможливо завмерти раз і назавжди: рівновагу доводиться весь час знаходити заново.

В жодному з цих образів стійкість не означає спокійне життя без штормів. Хвилі не зупиняються. Обставини змінюються. Рівновага втрачається. Але залишається можливість орієнтуватися, рухатися і знову шукати опору.

А якби ваша стійкість була образом — що б це було?

25

0

Часом стійкість приймає такий образ:

«Мене це не зачіпає».
«Я нормально».
«Я витримаю».
«Нічого страшного».

І справді, якщо нічого не відчувати, то наче й витримувати легше.

Тільки стійкість — не про те, щоб події перестали нас торкатися.

Щось може налякати, засмутити, розлютити. Події можуть сильно на нас впливати — і це не робить нас менш стійкими.

Бо «мене неможливо похитнути» і «я можу повернути рівновагу» - не одне й те саме.

Нечутливість відгороджує від переживань. Стійкість допомагає їх пережити.

28

0