Instagram story viewer> @yuriychekov> Tagged
POSTS STORIES REELS TAGGED
Мені сьогодні тли лапи… ой ні тли локии🥳
А це мої лідні людські лапи🐾 

Моя зглая🐺🐺🐺
Завжди лятують мене від мухів, бо я їх боюсь 🪰

Нове місце для спання. Виплобовую де особисті колдони моєї мамтусі🥹

Полюбила чайочок🫖
Цогось мама завжди його пиє пелед сном, думаю мені тез тлеба🧘‍♀️

Це я люмбила завздиии😈
І лаптом мене засікли

Поцала планувати свої бумдні ✍🏼

Татусик вцить мене бекспін✌🏼

Впелсе після @shelter_domivka зустліла лідну сестлууу🥹

Я таааак за нею скуууууцилааааа🥹

З днем налодзенням нас, сестлицька🥳🥳

Схозі? Написіть в коменталях✍🏼

Кістка мамонта 🍖 

Відплацьовую блекспін🤘🏼

Зустліла маммі і подлузку після плобізки 🏃‍♀️

Жолскі ігли з Саллі😎 Люмблю таке🙃

Засмагати помчала ще із зими🏖️

Виплобовую колдони Юлія Цекова😅

Загубила в голах свій мнячик, але все добле, я знайсла…🎾

Ой Бозееее, скільки се тих спогадів за лік?🙈

Ну добле, досить. Особисте лисаю за кадлом🤫
Всім лизь 👅
24
🌾
18
Що ж… 
Я знала, що колись це треба буде написати. Але не думала, що цей час прийде так скоро… 
Почну з кінця.

Моя рідна, люба, Тася Йосипівна♥️
Коли я вам дзвонила останні рази і казала, що я прийду, то ви казали: Приходь, але коли вже буде тепло…
Але сьогодні випав сніг. 
Я з вами точно зустрінуся тоді, коли буде тепло. Буде так тепло, як тільки це можливо.

Я прийшла до вас дитиною після школи, бо тоді таки я дійсно була ще дуже дитиною. Перша наша зустріч відбулася в театрі, коли ви дивилися на мене, на мої перші кроки. Ви підійшли, взяли мене за руку і сказали, що я буду ваша учениця. Далі я нічого не боялася і не боюся досі.

Якщо в житті є чужі люди, які стають аж надто близькими і рідними, то це точно ви! Така мама… Без перебільшення. Така мама, яка принесе поїсти, коли бачить, що діти голодні, обійме, коли бачить, що погано, підтримає, попліткує про хлопців, принесе красиве вбрання, піде вибирати з тобою туфельки, подарує прикраси, мама, яка підкаже, який колір тобі більше личить, яке рішення прийняти, коли вагаєшся, куди рухатися, якщо все йде не так.

Ви завжди були тою жінкою, на яку хотілося рівнятися. Вишукана, елегантна, яка знає собі ціну, яка поважає себе і любить, яка випромінює справжню жіночність, красу, любов. Ви сяяли на сцені. Сяяли в житті.

Знаю, як до болю ранили вас усі театральні події. Але щаслива, що боролася з вами до кінця. І тут хочеться найбільше подякувати за правду, яку ви несли, за гостру правду, гостре її відчуття. 

Ви подзвонили мене привітати з днем народження. Наговорили стільки компліментів… А я завжди дзвонила і говорила, що я щаслива бути вашою ученицею. Я повторювала це при кожній розмові. А ви повторювали, як сильно пишаєтеся мною. Я завжди буду вдячна Богу, що проходжу свій шлях поруч з великими душею людьми. 

Ваші слова назавжди залишаться в серці, ваша посмішка назавжди грітиме душу, ваша грайливість навіть зараз (коли я це пишу) малює щиру посмішку на моєму обличчі. 
А сльози… А сльози хай ллються!
Але то лиш сльози великої туги за вами… Бо сьогодні випав сніг і не засвітилося сонце… Не засвітилося більше ваше серце… 
Спочивайте з миром. 

Не прощавайте! До зустрічі, дорога Тася Йосипівно♥️
11
back to up