Instagram story viewer> @yarovvva> Posts

Ліна

@yarovvva

272

followers

84

following

колекція спогадів про раптовість і тепло
⠀ ⠀ ⠀ ⠀ ⠀ ⠀ ⠀ ⠀⠀цукрять романтикою життя

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

я ніколи не була людиною гір

у тому сенсі, що не моє лізти годинами нагору, ночувати в палатках.. це романтично, але для мене банально дискомфортно.

я би віддала перевагу лежати цілий день біля моря чи річки, слухати шелест води, птахів. без людей. без телефону. я би мімікрувала під камінь і дихала би в ритм з вітром.

але французькі гори.. серпантини, які обіймають вершини; крихітні будиночки там, де світ не дотягнеться рукою; каньйони та худоба, що блукає стежками. на заході в тумані вимальовуються альпи — важко усвідомити, наскільки далеко простягається земля.

сидиш на випадковій лавочці (Париже, ти так не вмієш) — і знову годинами готовий спостерігати. мімікрую під тонку перегородку біля асфальтованої дороги (Полтаво, вчись) — не рухаюсь, ледь дихаю, обіймаю коліна та дивлюсь на кожен куточок схилу.

я не людина гір. та якщо довго дивитися на світ — можеш сам ним стати. taken in Mont Mezenc 1753m by @yarovvva

3

9

2 days ago

я хотіла побачити свій париж

не той, який мені роками показували у фільмах та соцмережах. мимохідь зазирнула на кілька памʼяток — і мерщій блукати, вишукуючи автентичність у дрібницях.

стільці, які ми жартома назвали «закупленими на амазоні», — бо вони, здається, стоять у кожному другому закладі.

улюблений бренд, який я колись відкрила для себе в амстердамі, — тут я, звісно, не могла піти без подарунків.

знайшла батьківщину туфель, у яких встигла поїздити кількома країнами. тепер таких майже не роблять. потроху втрачаємо вінтаж.

і досі не до кінця усвідомлюю, що побачила ту саму вежу, яка пів життя була в мене на шпалерах у кімнаті. хоча ніколи і не мріяла побачити. для мене вона була лише картиною далекого світу.

я раділа маленьким світлофорам, мозаїкам на будівлях, великим відчиненим вікнам у закладах, заходила в усі магазини, за котрі чіплялось око. три роки працюю з @basova.macaron, тому скуштувати макарон Ladurée — то було святе.

я часто не розуміла, що відбувається довкола, та поруч був Тім, який знає мову, тому я могла ні про що не бентежитися.

в сєвері ми сиділи за першою партою та вічно дуркували, і немов за мить — вже сміялись, граючи в карти у французькому барі. набережна. іграшкове ведмежа на стільці поруч. розмовляємо так, немов не було відстані між спогадами у 5 років.

париж дуже різний.

десь ти почуваєшся мурашкою на мурашиній фермі, яка блукає вузькими камʼяними вулицями.

а десь раптом місто стає таким широким — і ти нарешті можеш вдихнути на повні груди серед дерев.

за рогом від дорогого бренду безхатько ловить свій приход.

а в бункерному метро на сотню напрямків миші бігають поміж сміттям.

мені так і не вдалося зрозуміти, чому париж називають містом любові. моя романтика трохи інша. відшукати те, що не кидається в очі. сидіти в тіні біля води. спостерігати за рухом життя у закладі, який ніколи нікому не порадиш. ностальгувати про минуле, жартувати як дурко і залишати сміх на камʼяних стінах вулиць.

і десь посеред цього раптом видати:

«а де тут, бляха, лавочки та смітники?? а от у харкові…» taken in Paris, France by @yarovvva

103

16

6 days ago

я хвора на пробнички, вони може і виселять мене з квартири, але я встигну ухватити з собою лісові парфуми від @u.nsual 💅🏻 by @yarovvva

3

13

4 months ago

не зраджуй своїх стандартів

не зменшуй себе у світі. не знижуй планки, думаючи, що це був унікальний випадок. стався до себе так, якого ставлення ти хотіла би зі сторони.

будь цінною для себе. захищай свої вразливості.

навіть якщо людина не підтримає, потурбуйся про себе сама, адже ти точно знаєш, що тобі потрібно.

самість. коли ти можеш бути собі найближчою людиною. by @yarovvva

3

9

4 months ago

в моєму механічному годиннику зупинилось “серце”

і тоді я сама завмерла: моя маленька реліквія куплена в антикварному магазинчику на куточку, де пані росхвалювала мій манікюр, і я усміхалась, не розуміючи жодного слова норвезькою. один з найцінніших подарунків у житті.

але паралельно з годинником зупинилась я: розгублена, без сил прийняти навіть прості рішення, плакала навзрид від дрібниць, які — катастрофа для виснаженої нервової системи. я вже в котре проходила це по колу. я завжди була підтримкою, мотивацією, натхненням, але так рідко — для себе.

цього разу я не втекла (і не видалила повідомлення психологині). я хочу турбуватися про себе, відновлювати рух часу, хоча буває все ж ловлю себе на дереалізації і змушую себе бути в моменті, слухати людей і давати відповіді. буває відчуття, що я не маю рота, щоб кричати.

я віддала годинник в ремонт, хоча довго відкладала. майстер сказав, що в нього зламалась деталь, яка є серцем механізму. “ми спробуємо знайти.. ні, ми знайдемо деталь і відремонтуємо”. я так хвилювалась, що було байдуже на суму: заради його “життя” я не шкодувала.

мені подзвонили за кілька днів. я побігла за ним і, коли знову почула тихе цокання старого механізму, нарешті заспокоїлась. за цей час я сама почала рухатися: нове навчання, більше емоцій, знову відчула інтерес та бажання. бажання просто.. жити.

ми так часто відкладаємо ремонт себе. чим довше лежить — тим важче почати.

але бути на паузі виснажує більше, ніж рух. by @yarovvva

3

4

4 months ago

ти не помітила, як крізь тебе проросли квіти

втамовуючи спрагу твоїм розпачем, вони розпускали бутони, заповнюючи весь простір. кали обіцяли переродження, але ти не приймала їх. лише глибше занурювалась у смуток, торкаючись пелюсток тремтячими пальцями. з них стікала солона вода. можливо, квіти вже не витримували.

ти, насправді, теж.

ph: @__kkkaterinaaa____
place: @selfie.studio.pl taken in Полтава by @yarovvva

103

9

5 months ago

ми не різні люди, ми альтер его одна одної 💅🏻 by @yarovvva

3

6

6 months ago

— я впізнаю тебе по звуку каблучків taken in Полтава by @yarovvva

3

4

6 months ago

..і тоді, коли твоє дихання вирівнюється на його плечі, ти розумієш, що слова «опора» стали дією by @yarovvva

3

0

6 months ago

@dialectcoffee — місце моїх піврічних спогадів

зйомка: @kozlovssska.m taken in Діалект by @yarovvva

3

4

6 months ago

ти ніби щороку впадаєш у зимову сплячку і оживаєш тоді, коли сонце починає світити у вікно і залишати на щоках тіні мережив.

втома ще лежить на плечах й муркотить, як кошеня. треться об щоки й видихає теплом біля вух. пригрілась. думає, що вдома, але ти знаєш: невдовзі весна тихенько посяде її місце і поцілує ключиці. by @yarovvva

3

6

6 months ago

— якщо сьогодні я у прикрасах, у мене хороший настрій.

обережний рух — перевірити, чи обрамлене запʼястя годинником. погляд в очі. усмішка.

***

щоб апатія знову не накрила, мені потрібен був ковток повітря. щось, що розірве полтавське коло: ліжко — кухня — вулиця.

нові люди.
нові дії.

де?

діа
лект

і я знову дихаю.
у затишку та теплі (коли не забуваю вдягнути шубу, біжучи завести генератор)

— я просто хотіла закрити гештальт баристи.

але обертаюсь на усміхнене «Ліна», беру до рук кілограм мандаринів та розумію: я на своєму місці. серед тих, з ким можу

бути собою.

живою.

***

— це точно ти? запиши кружечок, бо я не вірю, що ти можеш так говорити.

вона здивувалась, що я змінилась.

я теж. taken in Діалект by @yarovvva

3

12

9 months ago