Instagram story viewer> @yuliabits> Posts

Юлія Фіалковська

@yuliabits

1643

posts

1.8K

followers

4483

following

Happiness, dancing and e-waste accessories

POSTS STORIES REELS TAGGED

Download All

От так, вже давно не працюєш, а твоя команда- це назавжди твоя команда. Наша команда ❤️ Саша, обіймаю безмежно! Я в ахуі від твоєї потужності! Тарас, з тобою буде окрема розмова 🤣 обіймаю так само безмежно ❤️Ваша, поцілована Всесвітом мати таких друзів, Юля by @yuliabits

108

5

14 days ago

Все що вам треба знати про мене, без фільтрів і хуєти. by @yuliabits

29

0

a month ago

Я святкую це життя, яке почалось тут. Мої ноги — це той старий асфальт у дворі в моєму дитинстві, потрісканий, складений назад із уламків чиїмись руками.Мої ноги - це ті металеві труби навколо палісадників у дворі по вулиці Німанська, на яких ми крутилися, висіли вниз головою і на яких сиділи слухаючи перші касети.Мої очі - це повертаючись з дачі під Києвом, після вихідних, навіть будучи дитиною, кожного разу радіти до сліз, бачучи той зварений великий каштан на вїзді в місто, бо я встигала засумувати вже тоді і так швидко. Мої стегна — це перехід між «Палацом спорту» і «Льва Толстого», коли мене ніс натовп до ескалатора, а я інколи і не торкалась ногами тих мармурових плит на підлозі, тричі на тиждень їдучи до своєї викладачки англійської.Мої руки — це паркет в нашій квартирі на Печерську. Не лакований. З підпалиною від бенгальського вогника. З дощечкою, що трохи випирала. З мастикою, якою його натирали, і тими дивними щітками на ноги, якими його полірували.Мої легені — це «ботаніка». Ботанічний сад - єдиний, рідний, Той, біля якого пройшло пів мого життя. Я довго не могла зрозуміти, навіщо люди уточнюють його назву. Для мене іншого ботанічного саду просто не існувало.В мені живе Печерський міст. Він моя ключиця. З якого видно Батьківщину Мати. Прізвища моєї сімʼї всередині. Танки у її ніг зовні. Сходи до них. А ще Пляж, піщаний пляж в Наводницькому парку, де ми з мамою засмагали, коли я була мала. Моє передпліччя — це поручень мосту, на який я спиралася, дивлячись, як сходить сонце. Печерський міст… я зустріла свій останній шкільний світанок тут, і ще десятки інших, більш значущих. Тут через багато років стояла й плакала.Тут дізналася, що помер мій батько.Моє зап’ястя — це пляшка, яку я тримала в руці під час тих світанків.У кожній частині мене є якась вулиця, парк, міст, двір або станція метро.Києве, я наскрізь пронизана тобою.Іноді мені здається, що якби розібрати мене на атоми, виявилося б, що всередині немає ні крові, ні кісток, ні органів.Тільки Київ.Боже, який же ти красивий.Я святкую кожен твій день. Кожен наш з тобою день, мій Київ. by @yuliabits

140

7

2 months ago

Іноді мені здається, що якби розібрати мене на атоми, виявилося б, що всередині немає ні крові, ні кісток, ні органів.Тільки Київ.Боже, який же ти красивий. З Днем Народження, мій рідний! #kyiv #київ by @yuliabits

16

0

2 months ago

Born for joy - born for motion. by @yuliabits

48

0

3 months ago

by @yuliabits

-1

1

3 months ago

ХВ by @yuliabits

-1

3

3 months ago

Vielen Dank und bis bald 🩷 by @yuliabits

57

1

4 months ago

Просто люто щаслива жити вдома by @yuliabits

130

17

5 months ago

Kyiv, Ukraine. Europe. February 2026.Blackout, but still home. Still the best place on Earth for me. #kyiv #ukraine by @yuliabits

16

0

6 months ago

Ми жили, ніби час нескінченний.А тепер це фото — про те, що твій час тут зупинився. by @yuliabits

68

0

6 months ago

Спочатку я чула поради, що маю бути обережною. А потім від тих самих людей я чула:«Ви насправді дуже хороші друзі. Він насправді дуже хороший тобі друг».Ти завжди був для мене неймовірно чуйним і добрим. І коли мені була потрібна опора — ти був цією опорою. Турбувався про мене, захищав мене. І, як усі, хто знає тебе насправді, я скажу: ти був наша скеля з великою душею.Ти навчив мене, таку невпевнену в собі й м’яку, бути стійкою до світу навколо. Ми красиво жили життя, співали пісні й спонтанно їздили в Одесу. Нам було весело, вільно й легко. Що б ти не творив, я завжди відчувала себе спокійно і в безпеці. Завжди. І це, напевно, зараз комусь взірве мозок. Хахх.Але це правда.Хто знає — той знає. Хто не знає — вже не зможе особисто перевірити. (А хотілось написати — лох.)Мій самий крейзі з усіх крейзіків. Як ти і хотів — пам’ять про тебе буде нестися. На стилі, з любов’ю і з посмішкою. by @yuliabits

136

11

6 months ago