Instagram story viewer> @zaurich_> Posts

ZAUR

@zaurich_

574

followers

125

following

📍Посилання та додаткова інформація

POSTS STORIES REELS TAGGED

Working hard or Hardly working?

Важливо пам’ятати про те, що затягувати вузол потугіше — це треба робити постійно і тримати себе в тонусі, але постійне питання котрим я задаюсь кожного дня:

— Коли можна розв’язувати?

Відповіді не знайшов.
Казали:

— Нашо взагалі затягувати? або
— Можна моментами…

На що відповідав:

— То в машині можна в цілому і на педаль газу не тиснути.

Якщо загальними словами говорити легко в соціальних медіа та це може розтягнутись на години і це легко, то конкретно говорити набагато складніше, тільки з самими близькими.
Їх небагато і іноді мама не входить в цей список.
Мені шкода.

Якщо ми кожного дня не чуємо щось по типу:
— Ким ти себе уявив?
То навіщо тоді затягував тугіше?

Я хочу чути.

Все, що ви робите і все чого ви торкаєтесь — набуває вашого сенсу.

Якщо все йде гладко, то ви мислите недостатньо масштабно.
Для себе я це розумів в кожен важкий момент, і я готовий до наступного.
Або я просто так думаю. taken in Bucharest by @zaurich_

79

1

3 years ago

Это новый для меня лично формат, я буду благодарен за ответную реакцию в комментариях или любое другое взаимодействие. by @zaurich_

22

7

3 months ago

Пора бы уже. @zaurich_ by @zaurich_

22

3

4 months ago

каждый из нас, пытается открыть, свою дверь 2й или 3й год подряд)

не стоит пробовать ее открыть, если вы не уверены, что она - ВАША.

ведь если это не та дверь, то и пытаться открывать... не стоит. by @zaurich_

67

8

4 months ago

Останні два місяці я проживаю дуже багато правди. Такої, яку не очікував від себе раніше.
Я побачив свою заздрість. Свою жадібність. Свою жагу до визнання. Побачив, як сильно хочу проявлятись не лише в образі доброго, м’якого керівника чи “хорошої людини”. А й те, що я буваю жорстким. Буваю брудним. Десь не по-людськи можу відреагувати. І що всередині мене є не тільки світла частина, а й тінь, яку я до цього просто не хотів визнавати.

Коли у мене не було нічого - команди, партнерств, аудиторії, друзів по ринку - було дуже легко. Легко газувати. Легко викладати смішні і крінжові рілзи. Легко братись за все підряд. Легко стартувати й закривати проєкти. Нічого не тримало, і я просто летів вперед.

А потім життя змінилося. За останній рік–півтора я ніби застряг. Проживав фрустрацію, неможливість рухатись, ніби хтось всередині вимкнув двигун. Усі ідеї, думки, сенси - були. А от дії майже не було. І це мене їло.

А коли потрібно було діяти - я починав. Але в один момент зрозумів, що забув про головне. Забув, що до цього довго діяв не тільки я. Що хтось постійно тримав, підтримував, вів процеси, закривав задачі.

І цей хтось - це команда.

Я її бачу. Я дякую, хвалю, намагаюсь дбати так, як вмію. Мовчки.
Але чесно: я не завжди усвідомлюю весь обсяг того, що вони роблять. А треба.

Цього тижня я вступив у перепалку з двома найважливішими для себе колегами. І це боляче. Не тому, що хтось правий або винний. А тому, що це про мою відповідальність. Про мої реакції. Про ті частини мене, яку я так наполегливо не помічав.

І коли я сидів пізно ввечері за столом, ловив себе на втомленому диханні - зрозумів що я в праймі. Але ж інші процеси також не зупиняються. Хтось виснажений, а хтось тільки-тільки на підйомі.

Втрачати те, що вже давно напрацьовано - страшно. Але якщо ти сам спричинив те, після чого це може зламатись - май мужність це прийняти та визнати поразку.

Втратити клієнтів не страшно. Страшно втратити команду.

Я просто людина, яка виросла швидше, ніж встигла адаптуватись.

#заур by @zaurich_

16

2

7 months ago

НІГРЕДО — АЛЬБЕДО — РУБЕДО

Нігредо — розклад.

Був час — я загубив свій телефон. Nokia x75. Тренування з футболу, я поклав його в бічну кишеню рюкзака і забув. Перестрибував паркан — і він випав. А вдома дивлюсь — все, нема.

На той момент його мені віддала мама. Вона якраз купила собі новий — Samsung duo, на дві сімки. Тоді це був перший такий телефон в Україні. Вона не могла натішитись. Раділа як дитина.

Потім я пам’ятаю, як загубив навушники, які купив у друга з однієї з перших зарплат, коли працював на Toyota. Marshall з блютузом. Круті уші. Ми тоді з Денисом дружили ще з коледжу — з 2016-го. І до моменту, поки не почали заробляти перші гроші разом.

Ділили прибуток: він вів таблиці, а я продавав. Я пам’ятаю — переїхав у Бухарест. Не знав, що робити. Грошей не було. Останнє віддав за курс до Влада і за сесію з терапевтом. Ще десь 1.5к витратив на продукти й з’їв усе за тиждень. Дзвоню йому, кажу: «Чувак, щось ми з тобою не туди йдемо. І постійно перекладаємо відповідальність один на одного. Я вирішив іти далі сам. Сподіваюсь, ти не в образі. Це був наш досвід.» І от до сьогодні — ми не спілкувались.

Пам’ятаю, ми купили один і той самий курс, але окремо. Нас заскамили на 13к грн. На той час — вагома сума для мене. Курс так і не почався. Але досвід був — безцінний.

Продовження в коментарях 👇 by @zaurich_

42

6

2 years ago

“Господи, я прошу не о чудесах и не о миражах, о силе каждого дня. Научи меня искусству маленьких шагов.

Сделай меня наблюдательным и находчивым, чтобы в пестроте будней вовремя останавливаться на открытиях и опыте, которые меня взволновали.

Научи меня правильно распоряжаться временем моей жизни. Подари мне тонкое чутье, чтобы отличать первостепенное от второстепенного.

Я прошу о силе воздержания и меры, чтобы я по жизни не порхал и не скользил, а разумно планировал течении каждого дня, мог бы видеть вершины и дали, и хоть иногда находил бы время для наслаждения искусством.

Помоги мне понять, что мечты не могут быть помощью. Ни мечты о прошлом, ни мечты о будущем. Помоги мне быть здесь и сейчас и воспринять эту минуту как самую важную.

Убереги меня от наивной веры, что все в жизни должно быть гладко. Подари мне ясное сознание того, что сложности и поражения, падения и неудачи являются лишь естественной составной частью жизни, благодаря которой мы растем и зреем.

Напоминай мне, что сердце часто спорит с рассудком, а душа часто хочет лучшего нежели ум.

Пошли мне в нужный момент человек, у которого хватит мужества сказать мне правду, сказать ее из любви ко мне.

Я знаю что многие проблемы решаются, если ничего не предпринимать, так научи меня терпению.

Ты знаешь, как сильно мы нуждаемся в дружбе. Дай мне быть достойным этого самого прекрасного и нежного Дара Судьбы.

Дай мне богатую фантазию, чтобы в нужный момент, в нужное время в нужном месет, молча или говоря, подарить человек необходимое тепло.

Сделай меня человеком, умеющим достучаться до тех, кто мне не безразличен.

Убереги меня от страха пропустить что-то в жизни. Я все успею.

Дай мне не то, чего я себе желаю, а то, что мне действительно необходимо.

Научи меня искусству маленьких шагов.” by @zaurich_

82

15

2 years ago

🫂 Висновок за Літо:

Одним є що сказати.
Інші прагнуть сказати хоч щось: намагайтеся їх уникати.

Якщо дві людини згодні у всьому, без однієї з них можна обійтися. Тому нам потрібні люди, які дотримуються інших поглядів, аніж ми самі, і при цьому викликають повагу.

Такі люди, якщо нам пощастить їх знайти, життєво необхідні для прийняття якісних рішень. Їх називають «колегами». by @zaurich_

67

2

2 years ago

27 Листопада 2022 → 31 Березня 2024

Ті, хто знає мене особисто спостерігали всі 16 місяців і 3 дні за мною особисто, як вам?)

Дві різні дати, дві різні країни, дві різні Цілі, два різних етапи життя - колись я напишу про це книгу та вона буде стояти у моєї мами вдома, як головний меморайз 😉

Точка А → Вижити!
Точка Б → Мати витримку, стаючи тим, ким я ніколи не був!

Їдучи у Бухарест, я не мав нічого та ділився всім чим міг!
Їдучи з нього, я став значно сильнішим та свідомішим!

Різні страхи та переживання перетворили мене на того, кого ви зараз бачите!

Приймаючи важкі рішення та крокуючи у невідомість, я думав тільки про те “що” я хочу, та воно приходило поступово!!!

Кожен новий день ставав новим життям з жагою брати все більше і більше відповідальності!

Іноді виходило, а іноді ні, вдих-видих і йдеш далі!

Агенція, Команда, Люди які пішли, Люди які прийшли, Люди які довірились, Люди які сумнівались, Люди які вірили, Люди які вірять, Люди які йдуть зі мною — усім Вам, величезне Дякую!

Саме Ви показали мені на що я здатен, але це тільки початок!!!

Цифри:

Бухарест: 0 проектів - 1 людина в команді
Варшава: 17 проектів - 10 людей в команді

Бухарест:
Серце каже, що все я можу!!!
Мозок кричить зупинись!!!

Варшава:
Серце каже, що я все можу!!!
Мозок кричить топи далі, братій!!!

І, як казав класик:
”Обертаючись назад, ти зробив би те саме, якби було б ще складніше? Так.”

“Ми маємо бути терпимими стаючи тими, ким ми ніколи не були!”

Дякую всім, цей текст для Вас!

В новому етапі я познайомлю Вас із Зауром 2.0, дайте трішки часу та не бийте, я роблю все що можу!

Мам, ти будеш мною пишатись! taken in Warszawa by @zaurich_

80

25

3 years ago

Грудень 2022 → Грудень 2023

Я сидів у квартирі й працював → Я далі сиджу у квартирі й працюю. Неможливо умістити рік у таке явище як «допис Instagram»

Мій друг сказав мені:
«Будь терплячий стаючи людиною якою ти ніколи не був!»

Ніякі підсумки в тексті не передають того відчуття задоволення від самого себе — самозакоханність

Ніяких інсайтів, для кожного цей рік був по своєму тяжкий та по своєму крутий і легкий

За цей рік мені вдалось побувати у:

🇩🇪 Німеччинні → Берлін
🇫🇷 Франції → Ніцца
🇦🇹 Австрія → Відень

До мене приїжджала мама з братом!
Брат до речі зараз займається карате, дуже ним пишаюсь та люблю його!
Я познайомився з новими членами своєї сім’ї!
Я зайнявся боксом та залом, є гарні результати візуально, але я поки що соромлюсь!
Я почав писати свій твір (короткий опис книги), можливо я його також покажу, але це для душі!

За цей рік мені вдалось побудувати структуру SMM Агенції та закласти фундамент, який згодом я покажу, так, там багато проблем, але від цього тільки краще, пікова кількість проектів за 5 місяців існування 16 проектів!

Не буду лукавити, я став казати собі особисто більше правди і від цього все більше стискається всередині, навіть пост «Гнів»

За цей рік мені вдалось попрацювати з багатьма, не зможу всім особисто сказати дякую, але можу тут також передати, аби ви готували свої дупки

Дякую собі за те що працюю над собою та проявляю терпіння!
Дякую оточенню за те що дає правильні настанови!
Дякую мамі та близьким за їх підтримку! by @zaurich_

40

4

3 years ago

Chapter 1; Part 3.

Пока проходка шла сквозь дворы и крики: “пютан, пютан, жьо льо, бла бла бла” встретился ему один экспонат!
Стоит, телефон в руках, окурок в зубах, протертая косуха, кепка к верху задом и стоит — выбирает ракурс как встать!

- “мисье, дызоли” - экспонат говорит ему
- “уи” - отвечает он
- “по французски: можете мне сделать фотографию?”
- “о, же не парле фгранце, дызоли, бат ай андертсуд ю, гив ми йор фоун”
- “уи”

Очень странно стоял, экспонат: нога вперед, взгляд вниз, руки с большими пальцами кверху, практически как кулаки сжаты, улыбка чикотилы, а голос как у Карлсона

Сделал пару кадров:

“ мерси”
“бон суар мисье”
“ОООО, тю е парле фгрансе?”
“по французски: ан пьо мисье: чуть чуть мисье”
“бон суар!”
“БОН СУАР”

Гулял, гулял, видит вывеска, очень знакомая, сразу в инсту — смотреть! Нашел, Renée — основатели Var Family, как он мог забыть, забронировал столик за двадцать минут, изучил меню, пошел внутрь!

- “хеллоу, ай хев резервейшн ет 9 пи эм, вер ай кен вош май хендс?”
- “хеллоу сер, зер он лефт сайд плиз, ви вилл препейр йор тейбл”
- “окей, сенкю”
Он не любит рестораны, он их практически ненавидит за скрип ножей по тарелкам, за пафосные разговоры, за наглые лица и недовольные чаевые.

Здесь все по другому, он влюблен в момент!
Салат божественный! Коктейль просто терпкий, освежающий, как надо! Забыл как называется сразу же в тот момент когда и заказал. Оно не стоит того!)
Риззотто вынесла официантка - Девушка:

- “бон, апэти”
- “мерси”

Продолжение в комментариях… by @zaurich_

29

7

3 years ago

Chapeter 1; Part 2.

Перелет был легкий, шея затекла, но не беда, выйти из самолета получилось очень легко

Не успев выйти из аэропорта, сразу же пошел на зумы…
Зумы — это неотъемлемая часть его жизни, которая должна будет сопровождать его еще пару лет, чтобы он мог жить или выживать.

Роуминг закончился, а он остановился в каком-то рыбном:
- “хэллоу сьор, ай ноу зет у донт лайк инглиш, бат ай нид интернет, а си он йор ти шорт зе сейм нейм виз вай фай, кен ай аск ю ебаут пасворд”
-“итс, окей, а лове инглиш”
Пауза
- “сори, ай минь а хейть инглишь, бать итьсь окей, ай вилль гивь ю нау, джасть вейть”

Пока он был на зумах, четыре раза было предложено попробовать божественную свежую устрицу, но не рискнул, а зря.

Придя около 10-11 утра в отель, обнаружил что заселение начинается с 15, что было делать, пошел работать конечно же

Заселился. Во время душа только об одном мысли: зачем приехал, нужно было сидеть работать дальше, какой отдых? нет, давай работать, у каждого свое колесо

Остановил себя, принял ситуацию в моменте, пошел гулять. Сидев на берегу лазурки понял одно: понял зачем работает, понял зачем нервничает и понял зачем двигается, кроме смеха ничего не было в душе, оставив все позади, идя по лазурке под Out Of My League — просто смотрел на солнце и смеялся, он так долго к этому шел, а это только первая ступень

Продолжение в комментариях… by @zaurich_

41

11

3 years ago