Instagram story viewer> @dr.zaichkok> Posts

ЗАІЧКО КАТЕРИНА РЕВМАТОЛОГ

@dr.zaichkok

37.8K

followers

252

following

PhD в ревматології 🎓
Ліцензія МОЗ
Пишу те, що інші потім копіюють🫢
Запис на онлайн та лекції 👇📖

POSTS STORIES REELS TAGGED

taken in Ukraine by @dr.zaichkok

2k

96

2 years ago

#drzaichkok_читає у рубриці 10 цитат маркером

«Опір», Суніта Са

Суніта Са — лікарка індійського походження, яка виросла на півночі Англії. Вона здобула медичну освіту й працювала лікаркою у Великій Британії, а згодом перейшла до організаційної психології та академічних досліджень. Нині вона професорка менеджменту й організацій у Cornell SC Johnson College of Business. Її наукові інтереси — прийняття рішень, вплив порад, довіра, професійні норми, конфлікти інтересів, мовчання та спротив авторитету.

Її книжка «Опір» (в оригіналі «Defy: The Power of No in a World That Demands Yes») — про те, чому нам так важко сказати «ні» і як навчитися робити це усвідомлено.

Книжка мені загалом дуже сподобалася. Вона практична, з цікавими прикладами й роздумами, і дуже на часі. Єдине, що мені здалося трохи надмірним, — це історія про КТ, яке авторці зробили без показань. Для неї ця подія стала поворотною, але, як на мене, реакція там дещо перебільшена.

А тепер про те, що ця книжка допомогла мені зрозуміти.
Думаю, багатьом знайома ситуація, і не лише лікарям: вас просять швидко вирішити те, що насправді потребує повної залученості, уваги й компетенції. «Просто глянь», «лише одне питання», «тобі ж це легко».
З одного боку, хочеться допомогти. З другого — ви розумієте, що в такому форматі це неможливо вирішити якісно. Щоб відповісти, потрібно витратити купу часу й ресурсу, пригадати всі деталі. А відповідальність за відповідь однаково буде на вас.

Нещодавно я сама опинилася в такій ситуації з пацієнткою: питання стосувалися безпеки лікування, і відповісти на них у листуванні було б ризиковано. Я запропонувала консультацію. Пацієнтка засмутилася, а мені було некомфортно, бо хотілося допомогти.
Пройшовши пізніше цю ситуацію за п’ятикроковим алгоритмом авторки, я зрозуміла: моє «ні» було зваженим.
Так, казати «ні» некомфортно. Так, у відмови можуть бути наслідки. Але наша внутрішня інтуїція рідко нас підводить.
П/С крокодил теж має сенс, потім маякнете си оцінили 🐊
Книга від @nashformat.ua by @dr.zaichkok

190

2

4 days ago

12 жовтня – Всесвітній день обізнаності щодо артриту

Я веду освітній блог уже 6 років, і багато хто з вас добре розбирається в базових речах, і тут дуже комфортна спільнота.

Та поза межами моєї бульбашки, багато людей досі не знають хто такий ревматолог, що таке артрит і коли варто звернутися.

І так не лише у нас, тому і є такі дні, які присвячені обізнаності щодо захворювання. Нагадую, ми це не святкуємо, не вітаємо людину, що має артрит 🫣, а інформуємо ) аби збільшити обізнаність і забезпечити вчасне звернення до лікаря.

Тож з цієї нагоди – 12 речей, які я хочу, щоб ви знали (можна було б більше, але ж треба йти щось робити, а не до ночі читати допис, правда?)

Можливо, ви б щось додали?
@dr.zaichkok by @dr.zaichkok

363

19

5 days ago

Неприйняття діагнозу.

Я думаю чимало із вас впізнає себе тут.
І ЦЕ НОРМАЛЬНО.

У відео ділюсь 2 головними порадами, які кажу своїм пацієнтам.

Якщо це про вас, діліться що вам допомогло, можливо, це допоможе комусь із вас🫂❤️ by @dr.zaichkok

294

26

8 days ago

ПРО УЗД.
Збережіть собі. Потім як знайдете.

Чому опис УЗД важить не менше, ніж саме УЗД

Нещодавно я закінчила навчання з васкулітів від ACR. Однією думкою хочу поділитися, ьбо мене вона неабияк вразила. Michael Putman, медичний директор програми з васкулітів, США
говорив про УЗД при гігантоклітинному артеріїті.

Сьогодні це один із перших методів, які рекомендують для діагностики. Але щоб упевнено бачити той самий «симптом ореолу» (halo sign) і не сплутати його з чимось іншим, лікарю потрібно провести щонайменше 100 таких обстежень. Гігантоклітинний артеріїт при цьому — не надто часта хвороба (захворюваність 10-30 на 100 000 на рік ю, залежить від регіону).
«Набити руку» на ній непросто навіть фахівцям, які спеціально цим займаються.
І це кажуть люди, які є топовими експертами у своїй сфері.

Тепер уявіть ситуацію з поширенішою патологією.

Лікар, який виконує УЗД, може не мати достатнього досвіду саме з такими змінами. А в заключенні немає належного опису за протоколом: що саме знайдено, де, якого розміру, з якими ознаками. Таку знахідку неможливо перевірити, переоцінити чи порівняти в динаміці.
Тому ревматолог не може ґрунтувати на ній діагноз. Критерії, за якими ми ставимо діагнози, працюють лише тоді, коли знахідки описані стандартизовано і їх можна валідувати.

Від діагнозу залежить лікування. А від лікування залежить ваша безпека: чи отримаєте ви терапію, яка справді потрібна, і чи не отримаєте ту, яка вам не потрібна.

Саме тому я іноді прошу повторити УЗД в іншого спеціаліста або доповнити опис (особливо це доречно про онлайн). Це не недовіра до колег.

Мені потрібна надійна основа, щоб ухвалити рішення, яке вплине на ваше здоров’я. І порада колеги, який фахово це робить -це радше привілей, і точно не «відкат» і «чергова обдираловка»

І колегу @doc_yurchak збережіть 👑❤️
@dr.zaichkok taken in Ukraine by @dr.zaichkok

360

7

8 days ago

Пацієнти з хронічними захворюваннями часто сприймають регулярні візити до лікаря як щось зайве. А якщо консультації платні, то й як додаткові витрати. І це правда: кожен візит — це гроші.
Але лікувати ускладнення значно дорожче: і фінансово, і для здоров’я. А з деякими ускладненнями можна просто не встигнути.

Насправді частоту візитів визначають рекомендації. Вона залежить від захворювання, його активності, терапії, яку ми підбираємо, та інших чинників.

Так, у мене є пацієнти, з якими ми бачимося раз на рік, бо вони у стійкій ремісії. Саме до цього результату я прагну з кожним своїм пацієнтом. Але за цим «раз на рік» стоїть велика робота, і вдається вона часто не одразу й не з першої спроби.
Сьогодні хочу розповісти про один випадок. На щастя, він закінчився добре. Але треба розуміти: так буває не завжди.
Пацієнтка з ревматоїдним артритом лікувалася метотрексатом. Активність захворювання була дуже високою: ШОЕ не опускалася нижче 40 за весь період, за який вона надавала аналізи. Фактично вона була кандидаткою на біологічну терапію, але ми і дозу МТХ не встигли підвищити, бо пацієнтка була в мене на консультації, а потім на рік зникла з радарів.

Ця історія не про пошук винних. Висока активність хвороби — логічна причина підвищити дозу. Але в цій ситуації був сигнал, який означав зовсім інше.

Що було далі і чим закінчилася ця історія — гортайте карусель 👉 by @dr.zaichkok

298

13

10 days ago

Усім “squere peg” присвячується.

Square peg in a round hole 🟥 і досі не шкодую

Як часто ви «підтесували» себе під очікування інших?
Занадто гучна або навпаки несмілива тихоня?
Вам колись казали «визначтеся вже»? Ви або серйозні, або легкі. Або ви вкладаєтесь у карʼєру кар’єра, або сім’я;
Ви або tradwife/cleangirl/ it girl та інша біліберда, яку вкладають в голови
Або наука, або творчість. Або лікарка, або блогерка.

І ви обтісуєте кути, щоб влізти в цей круглий отвір. Ховаєте частину себе, бо «так незрозуміло», «так не продається», «так не заходить», «так не сприймають», «так не полюблять».
Ну але ж в середині ви той самий square peg 🟥, який навчився маскуватись і адаптуватися під чужі очікування.

Підлітком, коли вчила англійську , я хіхікала над цією фразою бо до кінця не розуміла її; коли дійшло -хіхікати припинила, бо це так про мене.

Соцмережі це тільки підсилюють. Алгоритм любить простих і передбачуваних, або токсичних і хайпов х із щасливими виключеннями; але віральне не завжди означає цінне. Якщо
роками говорити лише те, що хочуть почути, легко забути, що цікаво саме вам . Ви починаєте діяти інакше, а згодом і думати, але ви всеодно не round ⭕️
Ваше можуть скопіювати: ідею, формат, текст. Але не те, звідки воно береться, тобто вашу голову, ваш погляд і вашу харизму.

Мене дуже надихнули слова @asklovaude: «Вам не потрібно вписувати себе в одну-єдину категорію, щоб іншим було комфортно. Ви можете любити простоту й розкіш. Природу й моду. Науку й творчість».
Якщо ви теж не вміщаєтеся в одну коробку, це не дефект. Це ваша форма 🟥
Прийміть і полюбіть її.
П/С допис про ваші якості, вподобання і думки, це не історії з тредс, коли забули елементарну культуру, ведем себе як г•вно, але прикриваємо унікальністю в тезою «любіть яка є»; він трохи про інше, думаю, ви вловили 🫂 by @dr.zaichkok

3

4

14 days ago

Мені шість. Я йду з дідусем у парк, я не надто люблю каруселі, адже мене від них захитує; але дуже чекаю на прогулянку; бо щоразу ми йдемо до великого дуба, я його обіймаю, а потім залажу на великий камінь. І це одні з найщасливіших спогадів дитинства.

2020.Ковід. Виходити на вулицю не можна. Я вирішую, що ми сидимо вдома вже занадто довго і мені конче треба дійти до озера. У масці, з усією амуніцією, але дійти. Досі пам’ятаю те відчуття: простір, вітер у волоссі, свіже повітря і якась особлива сила, коли перед тобою широка вода й дерева.
Згодом я повертатимусь у це місце з різних причин, і коли мені добре, і коли погано. У важкі періоди життя, а їх буде чимало, я приходитиму саме сюди.

У кожній поїздці за кордон я шукаю парк. Хтось із цього сміється, бо я фотографую рододендрони й гортензії та інші рослини 🪴 . Але я справді дуже люблю зелень, геть усю (крім 🌵 кактусів).

2026.Стокгольм, навчання. О п’ятій ранку я приходжу у великий парк, щоб просто сидіти, дивитися і дихати. Це вперше за війну я поїхала кудись, ще й вперше сама без дитини.

До чого це все?

🌱Ця книжка про те, що ми глибоко всередині й так знаємо. Просто зазвичай не маємо для цього наукових пояснень і не проводимо досліджень. Але ця проста істина живе в нас: природа лікує.

📗Авторка книжки — професорка біорізноманіття, тож тут багато біології, рослин і фактів. А ще обґрунтовані поради, як привносити зелень і природу у своє життя, щоб бути здоровішими.

🌱Ця книга для тих, хто любить дерева й рослини, для садівниць, а також для тих, у кому ще не прокинулося бажання вирощувати зелене, споглядати його й плекати.

Про обійми, до речі, у книзі є окремий розділ, як і про садотерапію та кімнатні рослини (мої улюблені)

📗Книга «Добра природа» Кеті Вілліс видавництва @nashformat.ua by @dr.zaichkok

311

10

14 days ago

«Мені каву не можна, я на метотрексаті»

«Лікар заборонила пити каву, бо вона провокує мої загострення»

Це одні з частих тверджень, які озвучують пацієнти вже десь під кінець консультації, коли основні питання обговорені і закриті.

Я люблю каву, для мене це один з ритуалів, який входить до рутини дня і дає передбачуваність. Ну і попити з улюбленого горня запашну каву, коли ти почуваєшся дятлом, бо лягла пізно, а розбудили тебе до півнів, теж, знаєте, розкоші.

І я схильна до того, що зараз життя і так складне, то для чого лишати себе дрібниць, які можуть його покращити?)

У цьому дописі ми поговоримо про каву для широкої аудиторії, але і не оминем ревмо-пацієнтів. Деталі досліджень я омину, хто захоче, посилання я лишила.

У дописі буде про менлелівську рандомізацію (це важливий факт, і навіть у цьому, переписаному від вчора дописі, я його лишила)

Що це таке?
Звичайні дослідження бачать тільки, що любителі кави частіше хворіють. Але кавомани ще й частіше курять, менше сплять і живуть зовсім інакше, ніж любителі ромашкового чаю (що логічно, правда? Звісно, я трохи утрую) Тож не завжди зрозуміло, хто винен: кава, сигарета до неї чи хронічне «я ще одну чашечку і спати».

Менделівська рандомізація обходить цю пастку через гени. Є генетичні варіанти, які впливають на те, скільки кави людина п’є. А які гени, такі крокодили, то ж гени ми отримуємо випадково ще до народження, і на них не впливають ні звички (хоча тут можна подискутувати про певне не так, але не сьогодні), ні зарплата, ні сусідня кав’ярня.

Виходить, природа сама «рандомізувала» (тобто розподілила) людей на групи більшої й меншої любові до кави. Якщо ці гени не пов’язані з РА, то й кава, найімовірніше, не причина.
У дослідженні 2025 року таких людей було понад 97 000, і причинного зв’язку кави з РА не знайшли. Тож своє горнятко кави не спішить віддавати 😌

Всі інші подробиці, у каруселі. А ви скільки чашок на день? Чесно, без «ну там одна-дві, якщо не рахувати ранкову» 👇
@dr.zaichkok by @dr.zaichkok

480

28

15 days ago

Людині взагалі важко жити з невизначеністю.

А коли йдеться про аутоімунне захворювання — особливо.

Що це взагалі таке?
Що відбувається з моїм організмом?
Чому імунна система робить те, чого не мала б робити?
І, зрештою, що таке той імунітет і чому він раптом став «проти мене»?

Навіть лікарю не завжди можна дати на ці питання просту відповідь.

А пацієнту з цією невизначеністю жити ще складніше.

Тому наш мозок дуже природно прагне знайти просте пояснення.

«Це через кишківник» (хоча запальні захворювання кишківника повʼязані із певним варіантом артритів, але не у тому форматі як це «продає» велнес)
«Це токсини».
«Це паразити».
«Це глютен».
«Це хронічне запалення».
«Ми знайшли вашу першопричину».

І знаєте, що особливо привабливо?

Якщо хтось не просто пояснює, чому з вами щось не так, а ще й одразу дає чіткий план, це створює відчуття контролю.

А разом із ним — довіру до людини, яка цю визначеність нам дала.

Саме тому прості пояснення так добре продаються.

І це не означає, що харчування, сон, фізична активність, куріння чи інші фактори способу життя не мають значення. Мають.

Але «впливає на здоров’я» — не те саме, що «є прихованою причиною вашого аутоімунного захворювання».

Іноді найчесніша відповідь медицини звучить не так ефектно:

«Ми багато знаємо про цю хворобу. Але не знаємо, чому саме вона виникла саме у вас».

І, можливо, це менш комфортно.

Зате це чесно.

А яку найдивнішу причину аутоімунного захворювання ви читали?
@dr.zaichkok by @dr.zaichkok

430

17

18 days ago

Днями у мене на консультації була жінка, яка вкотре нагадала мені, наскільки мало ми насправді можемо сказати про здоров’я людини, просто дивлячись на неї.

Ольга багато років живе з хронічним ревматологічним захворюванням. Вона займається спортом, доглядає за собою, працює, живе своє життя — і, зустрівши її десь поза кабінетом лікаря, ви навряд чи здогадалися б, який шлях із хворобою за цим стоїть.

Через погіршення стану та виїзд за кордон, власне, вона й звернулася до мене.

І під час консультації, коли ми проходили опитувальники та говорили про те, як хвороба впливає на якість життя, Ольга сказала фразу, яка мені дуже сподобалася.

Я навіть попросила дозволу поділитися нею з вами.

Бо це, здається, готовий маніфест:

«Я хронічно хвора, а не негарна».

І мені тут подобається не лише іронія.

Хронічна хвороба справді не має якогось одного «вигляду».

Хтось із нею займається спортом і подорожує. Хтось сьогодні має сили лише встати з ліжка. Хтось фарбується і вдягає улюблену сукню, а хтось третій день ходить у піжамі.

І жоден із цих людей не має виглядати певним чином, щоб його хвороба була справжньою.

Бо зовнішність не показує рівень болю, втому, ранкову скутість, побічні ефекти лікування чи кількість сил, яких іноді коштує звичайний день.

Тож якщо у вашому житті є людина, якій хоча б раз казали:
«Але ти ж зовсім не виглядаєш хворою», — перешліть їй цей допис.

А наступного разу, коли захочеться сказати цю фразу комусь іншому, згадайте:

хронічні захворювання не мають дрес-коду.
@dr.zaichkok by @dr.zaichkok

1k

57

21 days ago

КОЛИ ЖИТТЯ ЗВУЖУЄТЬСЯ ДО ТОЧКИ

Це не допис із серії «10 способів перемогти депресію».

І точно не порада замість психіатра, психотерапії чи медикаментозного лікування, якщо воно вам потрібне.

За частиною речей, про які я напишу, справді стоїть цілком нормальне наукове підґрунтя. Але сьогодні я не хочу закидати вас дослідженнями, відсотками й посиланнями.

Це просто речі, які допомагали мені потроху повертатися до життя.

Як дочитаєте до кінця, поділіться вашими 🦄 рятівними колами.

@dr.zaichkok taken in Ukraine by @dr.zaichkok

719

77

a month ago