Instagram story viewer> @aftersilencengo> Tagged

Після тиші / After silence

@aftersilencengo

7.2K

followers

371

following

Незалежна ініціатива з документування, дослідження та музеєфікації травматичних досвідів.
Публічноісторичний простір у Львові.
Ср-Нд 12:00-18:00

POSTS STORIES REELS TAGGED

#lviv #gallery #art #history

10

0

На старій фотографії – жінка, чиє ім’я довгий час залишалося невідомим: серед документів, що збереглися в архіві концтабору Аушвіц, вона була лише ув’язненою під номером 26357. Дізнатися ім'я вдалося завдяки дослідникам, які зіставили архівні матеріали з родинними спогадами. Її звали Ганна Шевчук і вона була родом із Черкащини.

Портрет привернув увагу ініціативи H-Files із міжнародного центру з вивчення нацистських переслідувань Арользен Архіви у Німеччині. Протягом двох років цей проєкт займався оцифруванням та збереженням мікроархівів, локальних документів і свідчень про Голокост та інші нацистські злочини в Україні.

За словами Ганни Легун, координаторки проєкту H-Files, у сімейних архівах можуть бути старі фотографії, які для когось – просто спогади, але у базі @arolsenarchives – той пазл, якого не вистачає. Так сталося з фото Ганни Шевчук. На мікрофільмах із бази дослідники знайшли реєстраційні фотографії в’язнів Аушвіцу. На них була та сама жінка, без імені – лише з табірним номером. У 2025 році родині повідомили про знахідку.

Пошуки в Україні показали, наскільки вразливими є такі зібрання під час війни. Російські солдати знищували історичні матеріали, не розуміючи їхнього значення.

Щоб урятувати матеріали, Арользен Архіви об’єднали зусилля з львівською організацією “Після тиші”@aftersilencengo . Вони обрали 13 локацій і запропонували місцевим музеям підтримку. Це були, зокрема, музеї в Здолбунові та Острозі на Рівненщині, Макарові біля Києва, Легедзиному в Черкаській області, Кисилині поблизу Луцька, Ободівці Вінницької області, Прилуках на Чернігівщині.

Однією з найсхідніших локацій стало Гуляйполе на Запоріжжі, де працює організація “Гуляйпільські старожитності”. Вона долучилася до проєкту перед наближенням лінії фронту, евакуювала історичні документи і оцифрувала матеріали.

Ідея виникла у співпраці з Європейською інфраструктурою дослідження Голокосту. Організація створила онлайн-портал, який допомагає дослідникам знаходити установи й архіви з матеріалами про Голокост у різних країнах. Проєкт H-Files також підтримують Міжнародний альянс пам’яті жертв Голокосту та Фонд Герди Хенкель.

Фото - Magdalena Bernard, Arolsen Archives та проєкту H-Files

736

12

Це була екскурсія «Цитадель: історія полону» в межах Днів європейської спадщини від @aftersilencengo та @helena_vyliika 🖤📸🎞️

40

3

🌸🎀✨❤️‍🔥

14

0

15

0

Чи не вперше в Україні усноісторичні свідчення перекладено українською жестовою мовою.

Йдеться про п’ять свідчень з архіву «Після тиші», у яких збережено голоси, спогади та досвід людей, які пережили радянські репресії. Ці відеосвідчення є частиною експозицій Здолбунівського краєзнавчого музею, а завдяки перекладу вони стали доступними для більшої кількості людей.

Переклад виконала Громадська організація «Всеукраїнська асоціація перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю». Перекладачка української жестової мови – Наталія Кравцова.

Гортайте карусель і знайомтеся з героїнями. Повні відео доступні на YouTube-каналі музею або за посиланням в шапці профілю

«Проєкт «Відчуй Здолбунівський музей» реалізується ГО «Центр сталих ініціатив» у співпраці із Здолбунівський краєзнавчим музеєм та Здолбунівською міською радою за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Стійкість суспільства через культуру»»

#запідтримкиУКФ

23

0

Здається, ми ще не показували вам один із наших минулорічних проєктів - реставрацію розписів на вул. Гребінки, 6 🌙

Сьогодні тут працює публічноісторичний простір @aftersilencengo ГО «Після тиші», де через дослідження, виставки та свідчення очевидців зберігають пам’ять про травматичні події ХХ та ХХІ ст.

За допомогою зондажів ми дослідили стіни й стелю та виявили поліхромні розписи періоду історизму кінця ХІХ ст та сецесійні трафаретні фризи початку ХХ ст. Далі делікатно розкрили живопис, укріпили його, усунули тріщини та втрати й виконали тонування, зберігаючи автентичність та не перекриваючи сліди часу.

У тандемі із дизайнеркою Устею Антонюк @ustiaantoniuk.studio досліджували історію столітнього будинку. Знайдені архівні креслення допомогли відновити історичні вітрини, відкриті арки показали колишні перепланування, а під старою плиткою знайшли та відкрили історичне тераццо 1930-х.

Так поступово проявилася багатошарова історія приміщення. І важливо було не приховати її, а дати можливість різним періодам та матеріалам тут співіснувати.

І, мабуть, саме це найкраще пасує простору, де говорять про пам’ять. Обовʼязково завітайте сюди❤️

Дизайн - Устя Антонюк
Фото - Вікторія Лазарчик, Саша Косовська

Роботи стали можливими завдяки підтримці Європейського Союзу за програмою House of Europe

3

5

Запрошуємо на публічну розмову, що відбудеться у межах публічної програми "З місця на місце: історії з розпорошених архівів".

📅 28 серпня, 18:30
📍 @khotkevychpalace

Між нами та Другою світовою війною є більше ніж три покоління, багато книг, фільмів та свідчень, але все ще залишаються теми, про які знаємо мало. Розповіді про війну стали у повоєнні десятиліття місцем для радянської політики пам'яті та простором протистояння у Холодній війні, викреслюючи або викривлюючи чимало досвідів. Після 1991 року ми дізналися більше про довоєнний світ, проте увага була зосереджена на пошуках термінових наративів для розуміння себе.

Сьогодні є нова терміновість життя, яка вчить, що важливі розмови — щирі, прямі й відверті, а мовчання та непроговореності поглиблюють розриви в суспільстві, якому життєво необхідно спілкуватися.

У цій дискусії ми запрошуємо приглянутися до "розмови". Коли вона стає можливою? Як і хто її розпочинає, підхоплює чи стишує? Чиї голоси є більш чутними, а в які треба вслухатися? Як голоси будують стіни чи, навпаки, містки порозуміння?

До розмови долучаться:

▪️ Інна Золотар, координаторка програм публічної історії у Центрі міської історії.
▪️ Андрій Усач, історик, голова @aftersilencengo.
▪️Александра Янусь, президентка фундації “Zapomniane” .

Модеруватиме розмову Дарія Бадьйор, головна редакторка журналу re/visions.

***

Подія відбудеться в межах публічної програми та виставки "З місця на місце: історії з розпорошених архівів", що є частиною проєкту "REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину". Проєкт "REHERIT 2.0" реалізується Центром міської історії та Центром "Регіональний розвиток" Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.

113

0

Сімейні архіви: як зберігати, вивчати та передавати історії за допомогою фотографій, листів та документів

У багатьох родинах зберігаються старі фотографії, листи, документи чи щоденники. Часто ми сприймаємо їх як сімейні реліквії, хоча насправді вони можуть допомогти відкрити історію не лише окремої родини, а й усього міста чи громади.

Запрошуємо на відкриту розмову про те, як працювати із сімейними архівами, чому їх важливо зберігати, як досліджувати старі фотографії та документи і як ці матеріали стають джерелами для істориків, музейників та дослідників.

🎤 Спікерка — Анна Яценко, культурна менеджерка, координаторка публічноісторичних проєктів та співзасновниця ГО «Після тиші», яка понад вісім років працює з темами сімейної пам’яті та публічної історії.

📍 Здолбунівський краєзнавчий музей
📆 Дата: 7 серпня
🕒 Час: 16:30

Реєстрація обовʼязкова за посиланням в шапці профілю

Проєкт «Цифровий архів локальної пам’яті» реалізується за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН.

66

2

🏘️ Селище Вільча на північному заході Харківської області — унікальний об'єкт для дослідження вимушеного переселення: воно було засноване у 1992 році як другий дім для переселенців із однойменного села, розташованого за 40 км від Чорнобильської АЕС у зоні безумовного відселення.

Впродовж 1993–1996 років близько 2000 колишніх мешканців чорнобильської Вільчі отримали нове житло на Харківщині, де згодом оселилися також вимушені переселенці з окупованих у 2014 році територій Донецької та Луганської областей. Російська окупація 2022 року, подальші бойові дії та тактика “випаленої землі” під час контрнаступу 2024 року призвели до повного знищення населеного пункту та евакуації його останніх мешканців. Так Вільча вдруге за своє існування перетворилася на селище-привид.

🔍 Під час лекції Вікторії Науменко поговоримо про методологічні можливості усної історії як джерела для вивчення досвіду подвійного вимушеного переміщення. Як інтерв’ю дозволяють реконструювати індивідуальні та колективні стратегії виживання? Як простежити трансформацію травматичного досвіду в часі? У чому проявляються спільні риси й відмінності між міграцією, спричиненою Чорнобилем, і міграцією внаслідок війни? Ми розглянемо усноісторичне джерело не лише як засіб фіксації подій, а й як інструмент, що вимагає особливого етичного та дослідницького підходів.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

***

🔸 Публічна програма "Джерело як вибір" організована Центром міської історії у партнерстві з Documenting Ukraine / Інститут гуманітарних наук (IWM) та Дослідницьким Центром Україна / Фонд Макса Вебера.

Ця лекція відбудеться у партнерстві з @aftersilencengo

66

2

Today, hundreds of family photographs appear on online auction platforms as anonymous vintage objects. Their stories seem to have disappeared along with their owners.

But for the Ukrainian organisation “After Silence”, this is where meticulous detective research begins.

Working at the intersection of photography, oral history, and archival research, the team searches for so-called “orphaned archives” to reconnect photographs with families, communities, and forgotten histories.

In this essay, Oleksandra Kushchenko takes a closer look at this work, exploring how photographs become historical evidence.

Read the full article via the link in bio.

Cover photo from the private archive of Raisa Zherdii.

The project “Ukrainian. Photographies Archive” is implemented by the NGO “Ukrainian Photography” as part of the MUSEUM FUTURES program by RIBBON International and Mystetskyi Arsenal in cooperation with the Art Arsenal Community NGO.

157

2

Did you know that by stepping inside this quiet corner of Lviv, you can look straight into the eyes of a community on the other side of Ukraine?

The “After Silence” Public History Space @aftersilencengo is currently hosting an exhibition of photos from 1950-60s from Tersianka - a village located just 30 kilometers from the frontline in the Zaporizhzhia region.

🏘️ Decades ago, this settlement was called Friedenfeld, which means “Field of Peace” in German. Today, Tersianka is enduring constant Russian attacks and, for the second time in its history, is facing severe depopulation.

🎞️ Despite the ongoing risks, the team from “Huliaipole Antiquities” managed to salvage forgotten rolls of photographic film from the 1950s and 60s directly from the village. They were originally captured by a local amateur photographer, Oleksandr Panov.
These rescued negatives have been developed and brought to Lviv to form the core of this unique exhibition.

📸 The images show the faces, everyday routines, and rural landscapes of a community from over half a century ago. It creates a collective portrait of a region that is now under direct threat, leaving us with a powerful question: are these fragile fragments enough to preserve the memory of a place we are so close to losing?

📅 When: On display until mid-July

📍 Where: Public History Space of NGO “After Silence” (ГО “Після Тиші”), Lviv, Hrebinky str, 6

#Lviv #Ukraine #publichistory #walkative

33

0