Instagram story viewer> @scagallery> Tagged

scagallery

@scagallery

undefined

POSTS STORIES REELS TAGGED

Цього року у Венеції не буде звичних Золотих левів, які присуджує міжнародне журі. Після політичного конфлікту навколо участі росії та Ізраїлю члени журі пішли у відставку. Тож я можу з повним правом скласти власний список відзначених павільйонів. І почну з британського.

Любайна Хімід. Predicting History: Testing Translation.
Ця виставка відгукнулася мені найбільше. Передусім тому, що я на власній шкурі відчула досвід, про який говорить художниця: як заново побудувати свій дім там, де ти цілковито чужий.

Вижити можна будь-де. Але знайти роботу, опанувати мову й навчитися жити за новими правилами — ще не означає стати частиною суспільства. Значно складніше питання — культурна інтеграція. Чи можеш ти реалізуватися творчо в чужому середовищі?

І тут виникає головна дилема: мімікрувати під чужу ідентичність, щоб тебе нарешті прийняли, чи нести світові цінність власної? Як не розчинитися? Як не стати невидимим?

Мене вразила картина з мухою на початку експозиції. Муха тут — майже ідеальна метафора чужинця: вона дзижчить, заважає, ніяк не хоче зникнути з поля зору. Її хочеться відігнати, прихлопнути. Почати виставку саме з такого образу — сміливий жест.

Чому саме «Передбачаючи історію: випробовуючи переклад»? Історію неможливо передбачити. Так само неможливо здійснити абсолютно точний переклад між культурами. Чи культурна інтеграція — це нескінченна спроба такого перекладу?

У п’яти великих картинах архітектори, кравці, кухарі, човнобудівники й садівники намагаються зробити світ придатним для життя. Двоє архітекторів сперечаються про безпечний дім: один хоче міцного житла, інший — будинку на колесах, із яким можна швидко вирушити далі. Один хоче пустити коріння, інший залишає собі шлях до відступу. Чи можна відчути себе вдома, якщо частина тебе завжди напоготові тікати?

Дивний, неоекспресіоністичний стиль, насичені кольори, театральність сцен, персонажі, ніби зійшли зі старовинних гобеленів, але опинилися в химерному сьогоденні. Художниця звертається до східноафриканських канга — традиційних тканин із візерунками й написами, що містять прислів’я, іронічні натяки та соціальні послання.

19

1

Коли став хмарним сторідж у телефоні, я зрозуміла, що фотографій з Венеції в мене до фіга і ще трошки. Я фанат, якщо не сказати — маніяк Венеційської бієнале. Ось цей «останній сезон 2026-го» — ми були у вересні. Під завісу, але народу, чесно кажучи, аж ніяк не менше, ніж на відкритті. За поїздку дякую проєкту «Перетини» та Ірині Журавковій, яка зібрала групу. Незважаючи на складні часи, а можливо, саме завдяки цьому, ця поїздка була абсолютно необхідною і, як завжди, фантастичною та надихаючою. Між іншим, у вересні класно поєднуються оксамитовий пляжний сезон і бієнальна програма.

На моє глибоке переконання, якщо ви маєте дотичність до сучасного мистецтва — ви маєте бути у Венеції. Бачити, чим дихає і живиться contemporary art, куди воно рухається на тій глобальній «великій сцені», які тренди й зірки народжуються, а які зникають і гаснуть.

Я люблю спостерігати за цими рухами, аналізувати й робити власні висновки. Стільки сконцентрованих в одному місці вражень не знайдеш більше ніде. Для мене кожна Бієнале — важливий інструмент професійного саморозвитку й розуміння логіки арт-системи. І з мого першого разу у 2001-му я намагаюся не пропускати цієї події.

Цього разу я поїхала не за сенсаціями — в інфосфері вже було достатньо коментарів, оцінок і критики. А за глибинним розумінням того, що відбувається. Бо ти все одно розкладаєш цей пасьянс по-своєму, крізь власний досвід. Як кураторка, галеристка, критикиня — що для тебе є важливим і цінним у мистецтві?

Зараз я ділюся бієнальними враженнями з дівчатами, які в мене в менторстві, і бачу, яке натхнення це дає художницям. Не для того, щоб щось підгледіти й скопіювати, ні. Я дивлюся на Бієнале як на величезну живу сферу ідей, наративів та образів, звідки можна і треба брати співзвучне, своє. Кради як художник, чому ні?

Тож час від часу публікуватиму тут «щоденник» своїх бієнальних інсайтів. А незабаром зробимо у Strilciv5 пару лекцій про цьогорічну Бієнале. Слідкуйте за анонсами!

Всім гарного і спокійного вечора!

26

4

Атмосфера відкриття виставки @sergii_radkevych Сергія Радкевича «Я і камінь» в нашій галереї Strilciv5 @strilciv5gallery у четвер, 8 жовтня, була просто фантастичною, напрочуд теплою та щирою. Наш чудовий львівський дворик на вулиці Січових Стрільців був заповнений вщент.

Хочеться ще раз подякувати всім, хто розділив із нами цей вечір. Саме в такі моменти, коли мистецтво стає приводом для живого, активного спілкування, об’єднує людей і створює спільноту, ми особливо гостро відчуваємо, навіщо робимо те, що робимо.

Окрема подяка, звісно, авторові — панові Сергію Радкевичу — за цей прекрасний проєкт. Його діалог із каменем для багатьох стане ще одним кроком у пошуку балансу і внутрішньої рівноваги. Адже насправді віднайти його в мистецтві можна будь-де й будь-коли — потрібно лише бути відкритими до цього пошуку.

Останній теплий день жовтня за прогнозом виявився напрочуд вдалим для зустрічі й залишив по собі гарні спогади. Та сподіваємося, що це лише початок нашого спілкування довкола творчості цього чудового художника.

24 жовтня, о 16:00 запрошуємо всіх на artist talk із Сергієм Радкевичем! Слухати Сергія — суцільне задоволення, тож неодмінно приходьте.
Вхід вільний. Будемо раді бачити кожного!

277

18

Виставка Сергія Радкевича
«Я І КАМІНЬ» у Strilciv 5

З 8 жовтня по 31 жовтня львівська галерея Strilciv5 представлятиме «Я І КАМІНЬ» —
виставку творчості Сергія Радкевича, у якій камінь постає не просто матеріалом, а окремим співрозмовником людини.

У повсякденній хиткості ми мимоволі шукаємо опору. Погляд чіпляється за масивну брилу, її шари та прожилини — тисячолітні вени й артерії, у яких закарбувався сам Час. Людина дивиться на камінь, шукаючи в ньому сакральне або людське: характер, пам’ять, відповідь. Але камінь змушений дивитися у відповідь.

У проєкті «Я і камінь» Сергій Радкевич досліджує цей холодний поєдинок поглядів. Сліпий погляд каменю — це погляд Абсолюту. Він дивиться на нас із висоти іншого масштабу тривалості. Людське життя складається з моментів і втрат, а камінь існує поза цим ритмом.

Ми століттями намагалися привласнити камінь: будували з нього храми, різьбили скульптури та надгробки, перетворюючи його на носій власної пам’яті. Проте у роботах Радкевича камінь чинить опір цьому бажанню. Він не поспішає ставати символом чи бути прочитаним. Це самодостатній об’єкт у собі — мовчазний, важкий, наділений непереборною аурою дистанції.
Магія цих робіт виникає саме на межі між нашою крихкістю та його вічністю.
Наближаючись до каменю, ми оприявнюємо власну тимчасовість. Але ця межа не
відштовхує — вона заворожує.

Сергій Радкевич пропонує на мить відмовитися від спроб розшифрувати Іншого.
Спробувати просто бути поруч — без страху, без залишку людських емоцій. Налаштуватися на іншу форму присутності, яка не потребує нашого розуміння, бо вона
просто є.

208

6

Юрій Сивирин @yuriy_sivirin
«Підготовка»
із серії «Кітобої»

Що відбувається перед тим, як вирушити у невідоме?

Фігури, знаряддя, рух і очікування — сцена, яка ніби знайома, але водночас існує поза конкретним часом і місцем.

Сивирин створює образи, що нагадують кадри зі сну або фрагменти невідомого фільму. Реальне тут поступово зміщується, а знайомі форми набувають іншого значення.

«В лабіринтах сну»
10.09 — 24.09
Strilciv 5, Львів

108

2

Юрій Сивирин
«В лабіринтах сну»

Образи Юрія Сивирина @yuriy_sivirin існують на межі між побаченим і уявленим, пам’яттю та фантазією, свідомим і підсвідомим.

Графіка виконана аерографом — м’які переходи, розмиті контури й майже фотографічна точність створюють відчуття реальності, яка водночас вислизає.

У роботах художника переплітаються фрагменти живопису, кіно, серіалів і культурних символів. Різні епохи та образи зустрічаються за логікою сновидіння.

«В лабіринтах сну» — це погляд на реальність очима сновидіння.

Запрошуємо до галереї Strilciv 5.
10.09 — 24.09
С. Стрільців 5, Львів

78

5

Юрій Сивирин «В лабіринтах сну»
10.09 – 24.09
Відкриття 10 вересня о 18:00, вхід вільний.

Зараз звідусіль говорять про «квантовий світ» і про те, що наша реальність — лише одна з багатьох можливих версій. Мистецтво дає змогу це відчути.

Образи Юрія Сивирина існують на хиткій межі між побаченим і уявленим, пам’яттю і фантазією, свідомим і підсвідомим. Вони здаються знайомими, майже фотографічними, але водночас у них є щось принципово невловиме. Це потік образів внутрішнього кіно, що вмикається, коли логіка засинає.

Експонована графіка виконана аерографом. Ця техніка надає зображенням особливої життєподібності: м’які переходи, розмиті контури, точність. Але виникає парадокс: чим переконливішою стає форма, тим далі вона відходить від реальності.

У роботах художника образи вступають у дивні зв’язки за логікою сновидіння. Відлуння Тіціана, Рембрандта чи Рубенса переплітаються з фрагментами кіно, серіалів та культурних символів. Різні епохи й стилі нашаровуються, утворюючи постмедійний сон — простір, де вся історія візуальної культури існує одночасно.
Зазвичай для цього використовують слово «сюрреалізм».

151

13

Відео - виставка Марго Резнік @margo__rieznik триває ( 27.08 - 6.09 )
Встигніть відвідати в галереї @strilciv5gallery

#videoart #contemporaryart #artlviv

88

3

Вчорашнє відкриття відеовиставки Марго Рєзнік @margo__rieznik «Синє обличчя» було дуже правильним — камерним, дружнім і напрочуд живим.

Дворик і галерея @strilciv5gallery поступово наповнилися людьми, які почувалися на одній хвилі. Можливо, тому що самі роботи створювали цю особливу атмосферу, свій окремий вайб. Хотілося спілкуватися, ділитися враженнями, дивитися ще і ще — і на якийсь час зануритися у відрив від банальної реальності. У стан самозанурення і водночас єднання зі світом.

«Синє обличчя» — це ще й знак винятковості, виокремленості. Ніби можливість побачити себе трохи інакше, вийти за межі звичного й дозволити собі бути окремою, особливою фігурою у цьому світі.

Від відео Марго важко відірватися. Вони магнетичні. Одне за одним дивишся, як Марго «розчиняється в просторі» — тулиться тілом до землі, скаче оленем, вигадує для себе дивні й сміливі челенджі.

Це класно, весело, сміливо. Філософськи, але дуже легко. Легкий, необтяжуючий доторк до світу.

Відвідувачі вчора ніби стали частиною її гри — хтось спостерігав, хтось обговорював, хтось просто зависав біля екрану. І саме в цьому була особлива магія вечора: ми всі на трохи вийшли зі звичного світу й опинилися в іншому.

І окрема дяка нашим спонсорам Staritsky & Levitsky @staritsky_levitsky_ua за найсмачніші коктейлі — теж сині, та ще й з блискітками!

Дякуємо Марго за сміливість бути дивною, вільною і дуже живою. «Синє обличчя» — виставка, в яку хочеться зануритися. Приходьте і робіть це!

109

5

Персональна виставка Марго Рєзнік @margo__rieznik
Відкриття в четвер 27.08 о 18.00
Чекаємо💙

#contemporaryart #videoart #artgallery

57

1

Добігає кінця виставка Романа Михайлова і Strilciv5 готується до виставки «Синє обличчя» - це показ відеотворчості Марго Резнік за останніх 7 років. Вона працює також із живописом і саундом, однак саме відео є центральним медіумом її практики.

У своїх роботах Марго звертається до глибокої та поетичної саморефлексії — від фіксації власних екзистенційних станів до ширших питань ідентичності, тілесності, відчуження та пошуку сенсу буття. Її відео - це особисті подорожі художниці, яка намагається визначити власне місце між тілом і душею, собою та іншими, фізичним світом і невидимим.

Чекаємо на вас вже зовсім скоро!
#contemporaryart
#videoart
#margorieznik

69

1

27 серпня у нас відкривається виставка Марго Рєзнік @margo__rieznik — особиста, саморефлексивна й водночас провокативна.
Марго дозволяє собі говорити про себе, бути дивною, блукати «за брошками», гратися, вигадувати власні ритуали й робити речі, які не завжди мають очевидний сенс.

Можливо, саме так і виглядає пошук себе — коли перестаєш намагатися бути «нормальною» і просто дозволяєш собі бути собою.

#contemporaryart #artlviv #videoart

3

5